Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський заявив: "Наші дії перш за все спрямовані на забезпечення власної безпеки".

Під час бесіди з Надзвичайним і Повноважним Послом Ізраїлю в Україні Міхаелем Бродським, ми стали свідками того, як новий етап напруженості в арабо-ізраїльських відносинах лише починав розгортатися. Вже тоді міжнародна спільнота з занепокоєнням замислювалася, чи не стане це приводом для спалаху масштабної війни в регіоні Близького Сходу.

Ці події мають велике значення для України з багатьох причин. По-перше, у критичний для нашої країни момент світова увага може знову переключитися з російсько-української війни. Частина ресурсів, які Україна могла б отримати від своїх партнерів, буде направлена на вирішення нових криз. По-друге, ескалація конфлікту на Близькому Сході може спричинити підвищення світових цін на нафту, що підсилить економічну позицію Росії та її військовий бюджет. По-третє, світ уже втомився від численних конфліктів і прагне їх згасити, що в нашому випадку може відбутися за рахунок України. Крім того, в Ізраїлі проживає значна кількість українців та вихідців з України. І звісно, ми, українці, добре знаємо, як це — жити під постійними загрозами ракетних обстрілів, втрачати близьких, залишати рідні домівки і спостерігати за тим, як світ іноді закриває очі на злочини агресорів і терористів.

Наше інтерв'ю з послом Бродським відбулося майже одночасно з початком військової операції Ізраїлю на півдні Лівану, тому ми й вирішили розпочати з цієї теми.

-- Пане посол, чому саме тепер? Якими є цілі операції "Стріли півночі" в Лівані? На який термін вона розрахована?

-- Вже майже рік територію Ізраїлю обстрілюють із Південного Лівану терористи "Хезболли". І 60 тисяч наших громадян не можуть повернутися до рідних місць: вони мусили виїхати й уже цілий рік живуть не в себе вдома, а в готелях і квартирах, наданих державою. Жодна держава, яка поважає себе, жодна суверенна країна не готова була б терпіти ситуацію, коли частина її суверенної території зазнає щоденних обстрілів і руйнування.

Ізраїль неодноразово попереджав про те, що така ситуація є неприпустимою. Тим більше що ми не давали жодного приводу нападати на нас рік тому. Це сталося внаслідок мегатеракту, здійсненого із Сектору Гази терористами ХАМАС 7 жовтня 2023-го: наступного дня, 8 жовтня, "Хезболла" почала обстрілювати ізраїльську територію на півночі.

Слід розуміти: в Ізраїлю до Лівану й у Лівану до Ізраїлю жодних претензій немає. Ми свого часу виконали резолюцію ООН, відійшли до міжнародно визнаних кордонів і сподівалися, що на цьому зможемо врегулювати ситуацію з Ліваном. Та, на жаль, Ліван -- це країна, яка є заручником у руках терористів "Хезболли", а тими, своєю чергою, управляють із Ірану.

У Лівані виникла досить незвичайна ситуація, в якій, здавалося б, незалежна країна насправді контролюється терористичною організацією, що підпорядковується Ірану. Протягом року ми неодноразово висловлювали своє обурення такою ситуацією. І ось, коли з'явилася можливість знищити терористів, ми скористалися нею. Наразі ми розпочали обмежену наземну операцію з метою нейтралізації загрози для північних районів Ізраїлю, щоб дозволити жителям повернутися до своїх домівок. Як саме та в які терміни це буде реалізовано, наразі невідомо.

Ми маємо зробити все, щоб повернути жителям півночі їхні домівки й водночас не розпочати повномасштабної регіональної війни, оскільки Ізраїль у такій війні не зацікавлений. Ми про це не раз говорили. І навіть зараз, коли ми з вами розмовляємо, наземній операції можна запобігти. Все, що потрібно зробити, -- це виконати резолюцію ООН 1701, повернутися до кордонів, визнаних міжнародним співтовариством, і припинити обстрілювати територію Ізраїлю.

Це зробити дуже просто, це можна зробити за секунду. Хасан Насралла не хотів віддавати такого наказу. Нині в нього є наступник. Гадаю, перше, що йому потрібно зробити, -- це віддати наказ терористам "Хезболли" відійти за річку Ель-Літані. Це те, про що говорить резолюція ООН, -- припинити обстрілювати ізраїльську територію. І в такий спосіб запобігти наземній операції Ізраїлю проти "Хезболли".

Давайте повернемося до дати початку операції. Деякі експерти вважають, що час був обраний свідомо, щоб збігтися з річницею теракту 7 жовтня. Це могло бути зроблено для того, щоб зменшити або заглушити інформаційний потік, пов'язаний з тим, що цілі, які ставилися під час майже річної операції в Газі, досі не досягнуті: не всі заручники були звільнені, а ХАМАС не ліквідовано. Як зазначив представник Ізраїлю в ООН, на переговорах щодо припинення вогню в Газі немає жодного прогресу.

-- Ви праві в тому, що не всіх цілей нашої операції в Газі досягнуто. Й найголовнішої з них -- звільнення заручників, на жаль, теж досі не досягнуто. Нам відомо, що ще близько сотні ізраїльтян перебувають у руках терористів ХАМАС. Ми не знаємо, скільки з них залишилося в живих. У нас є підтвердження того, що декількох наших заручників терористи ХАМАС просто розстріляли. І це колосальний біль для всього Ізраїлю. Про це в самому Ізраїлі дуже багато говорять. І вимагають від уряду зробити все, щоб повернути заручників. З іншого боку, військових цілей операції, по суті, досягнуто -- інфраструктуру ХАМАС у Секторі Гази знищено й боєздатності ХАМАС також завдано смертельного удару. Наголошу: на сьогодні практично всіх військових цілей, які ставило перед собою командування Армії оборони Ізраїлю, досягнуто. Це дає нам змогу вивільнити війська для операції в Лівані.

Останнім часом Моссад та інші ізраїльські розвідувальні агенції досягли вражаючих результатів. Колишній президент Ірану, Ахмадінежад, стверджує, що в їхній розвідці був створений спеціальний підрозділ, орієнтований на протидію Ізраїлю, який, за його словами, очолив... агент з Моссаду. І це ще не все: не будемо забувати про операцію з пейджерами терористів чи про нещодавнє усунення лідера "Хезболли". Як у такій ситуації, з такими потужними службами, міг статися теракт 7 жовтня?

Це надзвичайно болісне питання для нас, і його ставлять багато людей навіть в самому Ізраїлі. На жаль, до цього часу ми не маємо чіткої картини того, що трапилося 7 жовтня минулого року. Те, що нам вдалося зробити тепер, можна вважати певним виправленням помилок. Без сумніву, рік тому були допущені помилки. Проте, на жаль, наразі немає чіткої відповіді на питання, хто несе відповідальність за невдачу 7 жовтня. Розслідування продовжується. Я впевнений, що ми зможемо винести уроки з цієї ситуації.

Останні події свідчать про те, що висновки дійсно були зроблені. Ізраїль взяв на себе ініціативу і ми відновили фактор стримування на Близькому Сході. Це стало основою для збереження Ізраїлю як незалежної суверенної держави. В умовах складної геополітичної ситуації, коли нас оточують багатомільйонні держави, які ворожі до нас, Ізраїлю необхідно завжди бути на два кроки попереду. Це ми продемонстрували через серію проведених операцій. Щодо пейджерів, варто зазначити, що Ізраїль офіційно не підтвердив свою причетність до цього. Проте, дійсно, було усунуто кількох лідерів терористичних угруповань, як у Газі, так і в Бейруті, Ліван.

Це вражаючий досягнення ізраїльських розвідувальних агентств, яке формує нові умови для стримування і, сподіваюся, зможе змінити ситуацію в регіоні Близького Сходу.

Ви зазначили, що в ході операцій у Секторі Гази було виконано майже всі військові завдання, визначені ізраїльським урядом. Але чи покращилася за цей рік безпека та відчуття захищеності для ізраїльтян?

Безперечно. Хочу нагадати вам про події, які трапилися 7 жовтня минулого року. Окрім вторгнення тисяч терористів на ізраїльську територію та загибелі 1200 громадян Ізраїлю, територія країни зазнавала щоденних обстрілів сотнями ракет з Сектора Гази. Зараз ці обстріли практично припинилися. Хоча іноді відбуваються поодинокі пуски ракет, це швидше виняток, ніж правило. Більшість ізраїльтян, які мешкають на півдні та навіть у центральних районах країни, де раніше зазнавали атак з Гази, сьогодні почуваються значно в безпеці, це очевидно. Додатково, під час початку нашої операції в Секторі Гази, ми ставили за мету запобігти повторенню трагедії, що сталася 7 жовтня. Сподіваюся, що завдяки нашим зусиллям така біда більше ніколи не повториться.

Чимало людей у світі вказують на Ізраїль, вважаючи, що під час військових дій у Секторі Гази загинуло безліч мирних жителів, а не лише бойовиків ХАМАС. Яскравим прикладом може слугувати недавня реакція учасників Генеральної асамблеї ООН, коли виступав прем'єр-міністр Нетаньяху. Занепокоєння щодо великої кількості жертв серед цивільних палестинців виявлялося як з боку урядів, так і в суспільстві, не лише в арабських країнах, але й у західних, зокрема в Америці та Європі. Яка ж, за вашими даними, кількість цивільних осіб, що загинули цього року в Секторі Гази?

У мене немає точних даних з цього питання. Проте, дійсно, у війні, яку ми ведемо, страждають і мирні жителі. Ізраїль ніколи не прагнув знищення цивільного населення. Для нас мешканці Сектора Газа не є ворогами, але в умовах такого військового конфлікту загибель невинних, на жаль, стає неминучою. Навіть у вашій війні між Росією та Україною є жертви серед цивільних, хоча ви ведете традиційні бойові дії між двома арміями. У нашій ситуації йдеться про конфлікт між Армією оборони Ізраїлю та терористичними угрупуваннями, які діють серед мирного населення, використовуючи його як щит. Тераористи ХАМАС і "Хезболла" свідомо оточують себе жінками та дітьми, щоб спровокувати Ізраїль і зобразити його як агресора в цьому кривавому протистоянні.

У цій нерівній війні знищення терористів не може бути без наслідків. Вони ховаються в домівках, де мешкають жінки та діти, і не звільняють їх, незважаючи на заклики Ізраїлю про евакуацію з Сектора Гази. На жаль, терористи залишають цивільних поряд із собою, використовуючи їх як живий щит. Це робить загибель мирного населення неминучою. Проте відповідальність за цю трагедію лягає виключно на організацію ХАМАС, терористів, які контролювали ситуацію в Секторі Гази і призвели до того, що ми спостерігаємо сьогодні.

Ізраїльські пояснення та погляди часто залишаються непоміченими і не отримують підтримки на міжнародній арені...

-- Ви праві. У багатьох країнах підтримують палестинців і навіть терор. Гадаю, що багато в чому це пов'язано з нерозумінням реальної ситуації. І з пропагандою, яку ведуть палестинці. А також із тим, що люди просто не розуміють, що таке вести війну за законами дев'ятнадцятого століття в столітті двадцять першому. Ізраїль -- це країна західного світу, до якої висувають вимоги двадцять першого століття. І ми протистоїмо противникові, який не тільки не дотримується законів ведення війни, а й скоює всі мислимі й немислимі військові злочини. В такій ситуації нам доводиться діяти, причому жорстко, щоб гарантувати нашу безпеку. Так, гинуть цивільні люди, але ми робимо все для того, щоб мінімізувати кількість цивільних, які гинуть або страждають від цієї ситуації. Але ще раз хочу наголосити: вся відповідальність за те, що відбувається, лежить на терористах.

Лише-но стартувала військова операція на півдні Лівану, як президент Туреччини Реджеп Ердоган закликав мусульманські країни об'єднатися задля захисту Палестини та Лівану, а також "дати рішучу відповідь на утиски в Секторі Гази, на Західному березі та в Лівані". Водночас, Іран швидко відреагував, застосувавши масовані ракетні удари по Ізраїлю. Чи не виникає у вас побоювань, що відкриття Ізраїлем другого фронту на півдні Лівану може спровокувати спалах конфлікту по всьому Близькому Сходу та призвести до великої регіональної війни?

-- Щодо закликів до мусульманського світу об'єднатися, то я хочу звернути вашу увагу на кадри, де люди в багатьох мусульманських країнах, включно з Іраном, радіють на вулицях після знищення Насралли. Гадаю, що це найліпша відповідь на заклик Ердогана об'єднатися. Насралла був не найулюбленішим персонажем у багатьох мусульманських країнах. Там якраз дуже добре розуміють, яку загрозу він становив для всього Близького Сходу. І я не дивуюся тому, що багато хто радів усуненню Ізраїлем цієї загрози.

Нещодавня атака ракетами на Ізраїль з боку Ірану є проявом агресії проти нашої нації. На щастя, збитки в результаті цього обстрілу виявилися незначними, і нам вдалося перехопити всі ракети. Ми обов'язково відповімо на цей акт агресії, і наша реакція буде болісною для Ірану та його керівництва. Проте я впевнений, що Іран не прагне ескалації конфлікту в регіоні, оскільки наслідки такої війни можуть виявитися катастрофічними для іранського режиму.

З огляду на можливе загострення конфлікту на Близькому Сході, особливо напередодні президентських виборів, США не проявили особливого ентузіазму щодо військової операції в Лівані. У медіа з’явилися повідомлення про суттєві розбіжності та суперечки між Сполученими Штатами та Ізраїлем. Чи існує в цій ситуації ймовірність, що Америка може скоротити свою військову та політичну підтримку Ізраїлю?

Вважаю, що це малоймовірно, адже наш зв'язок зі США є стратегічно важливим і базується на обопільних інтересах. Це не стосунки, в яких одна сторона лише запитує, а інша відповідає на прохання. Ми є партнерами. Хоча я не можу стверджувати, що ми абсолютно рівні партнери через різну вагу наших країн на світовій арені, Ізраїль почуває себе впевнено у співпраці зі США. Ми діємо, враховуючи наші власні інтереси та ситуацію, як незалежна нація, що приймає самостійні рішення. Цей курс залишиться незмінним, незалежно від того, як складуться вибори в Америці. Наша підтримка в США є сильною не лише в Білому домі, але й у Конгресі та серед громадськості. Я переконаний, що нинішні події не матимуть значного впливу на стратегічні відносини між нашими державами.

В історії цих стосунків траплялися моменти, коли Ізраїль приймав рішення, які суперечили бажанням Вашингтона. Що ж надає вам впевненості та рішучості ігнорувати поради вашого ключового стратегічного партнера та діяти відповідно до власних уявлень про національні інтереси?

Коли стоїть питання про виживання держави та безпеку наших громадян, жодні партнерські зв'язки не можуть завадити нам усунути цю загрозу. Ізраїль завжди підкреслював у своїх відносинах з усіма країнами, включно зі Сполученими Штатами, що пріоритетом є його власна безпека. Якщо наша безпека опиняється під загрозою, ми будемо діяти, не зважаючи на будь-які заклики чи прохання. Звичайно, ми будемо брати до уваги позицію США, адже наші відносини з ними є важливими — це стратегічний і партнерський зв'язок. Проте ми ніколи не поставимо під загрозу власну безпеку.

-- До виборів у Штатах залишився місяць, і в американських ЗМІ, навіть тих, які підтримують демократів, дедалі частіше трапляються публікації, в яких критикують адміністрацію Байдена й кажуть про те, що в зовнішньополітичній спадщині президента, який іде, ймовірно, залишаться нерозв'язаний арабо-ізраїльський конфлікт і російсько-українська війна, що затягнулася незрозуміло наскільки та з якими втратами. На вашу думку, в чому полягають основні помилки адміністрації Байдена?

-- Я не говоритиму про війну між Росією й Україною. Щодо арабо-ізраїльського конфлікту, то він триває вже 76 років. Тому неправильно звинувачувати адміністрацію Байдена в тому, що їй не вдалося його розв'язати. Нині цей конфлікт не має розв'язку. Він триватиме, доки наші сусіди прагнутимуть нас знищити. Доки вони не будуть готові змиритися з тим, що існування Ізраїлю на Близькому Сході -- доконаний факт, із яким слід рахуватися, а з Ізраїлем потрібно вибудовувати нормальні відносини.

Багато країн у нашій частині світу усвідомили важливість правильного вибору і вже кілька років активно працюють над налагодженням відносин з арабськими державами, що зокрема проявляється в угодах Авраама. Ми віримо, що цей процес продовжиться, зокрема, і з Саудівською Аравією. До 7 жовтня ми були на порозі встановлення повноцінних дипломатичних зв'язків з цією країною. На жаль, теракт призвів до затримки цього важливого рішення. Проте ми сподіваємося, що незабаром це питання буде вирішено.

Які умови можуть сприяти нормалізації відносин з Іраном?

Відновлення відносин з Іраном можливе лише за умови змін у його політичному режимі та ідеології, які наразі заперечують існування Ізраїлю та закликають до його знищення. Хочу підкреслити, що до Ісламської революції, коли в Ірані владарював шах, ми мали дуже добрі стосунки і активно співпрацювали в багатьох сферах. Іран не є нашим ворогом, і сам іранський народ також не є нашим супротивником. Насправді, у нас є багато спільного, що часто залишається непоміченим. Ми поважаємо культуру і народ Ірану. Однак, поки при владі перебуває режим, що закликає до знищення Ізраїлю, діалогу з ним бути не може. Якщо ситуація зміниться, цілком можливо, що Іран встановить нормальні відносини з Ізраїлем.

У понеділок прем'єр-міністр Нетаньягу звернувся до іранців. Чи можна це трактувати як таємний заклик до революційних змін?

-- Не думаю, що це прихований заклик. Це відкритий заклик змінити владу в Ірані. Однозначно. Це відкритий заклик до змін в Ірані, які підуть на користь передусім іранському народу. Адже ми розуміємо: на сьогодні Іран -- це держава-ізгой, яка хоче дестабілізувати ситуацію в усьому світі. І насамперед на Близькому Сході. Держава, яка підтримує терор. Не думаю, що іранський народ щасливий жити в такій державі. Вважаю, що він заслуговує на ліпших правителів і ліпший режим, аніж теперішній.

Незважаючи на те, що Іран вважається країною-ізгоєм, він підтримує позитивні відносини з Росією. Очікується, що найближчим часом на саміті БРІКС у Казані буде підписано угоду про всебічне співробітництво між Росією та Іраном. Виникає безліч спекуляцій щодо змісту цього документа. Якщо в ньому буде зазначено, що Москва зобов'язується забезпечити безпеку Ірану, які дії можуть вжити в такому випадку ізраїльські влади?

Нас глибоко непокоїть співпраця між Росією та Іраном, особливо в контексті військових відносин. Ми неодноразово висловлювали свої занепокоєння з цього приводу.

Іран є основною загрозою для стабільності на Близькому Сході: він активно підтримує терористичні угруповання та має намір здобути ядерну зброю. Якщо йому вдасться досягти цієї мети, це призведе до серйозних наслідків для регіону. Саме тому Ізраїль неодноразово підкреслює, що не дозволить Ірану стати ядерною державою. Ми сподіваємось, що Росія не буде підтримувати іранську ядерну програму, адже це може призвести до катастрофічних наслідків. Протягом багатьох років ми відкрито обговорюємо це питання з російськими представниками, і сподіваюсь, що вони врахують наші доводи.

Яким чином Ізраїль планує запобігти перетворенню Ірану на ядерну державу? У яких обставинах можуть бути здійснені авіаційні ракетні удари по військово-промислових об'єктах Ірану?

-- Я не стверджував, що це неминуче має відбутися через військові дії. Ми щиро сподіваємося, що ситуацію можна вирішити через збільшення санкцій. Дипломатичний шлях є для нас найкращим варіантом. Ми не прагнемо конфлікту з Іраном і не шукаємо військового розв'язання цієї проблеми.

Якщо реалізується найекстремальніший сценарій угоди між Росією та Іраном, чи може Ізраїль ухвалити рішення про розрив дипломатичних зв'язків із Російською Федерацією?

Не будемо спекулювати на тему угоди, яка наразі не існує. Ми продовжуємо підтримувати зв’язки з Росією, керуючись нашими ключовими інтересами, які зосереджені на забезпеченні безпеки Ізраїлю.

Росія ж відіграє важливу роль на Близькому Сході. Насамперед у Сирії, де є зона наших інтересів і де ми намагаємося не допустити, щоб утворився новий плацдарм для нападу на Ізраїль із боку Ірану. В Росії перебуває шістсоттисячна єврейська громада, для нас важлива її безпека, як і можливість для її представників у будь-який момент виїхати до Ізраїлю.

-- Рік тому ми з вами вже говорили, що і в Україні є чимала єврейська громада, яка страждає від обстрілів із боку Росії, зокрема й іранськими дронами та ракетами. Євреї -- військовослужбовці ЗСУ гинуть на фронті. Можемо згадати про сина головного рабина України Моше Асмана...

-- Ви цілком праві. Ми підтримуємо контакти з єврейською громадою України й дуже добре знаємо, що тут відбувається.

Безсумнівно, ми рішуче засуджуємо російську агресію проти України, про що було висловлено наше ставлення з перших днів конфлікту. Також ми категорично засуджуємо як постачання дронів і ракет з Ірану, так і їхнє використання. Ми вважаємо, що Ізраїль та Україна поділяють схожі погляди на питання Ірану. Спільними зусиллями ми можемо зробити багато для протидії цій загрозі. Ми активно підтримуємо діалог у цій сфері.

-- Чому тільки "можемо"? Чому немає тісного співробітництва проти режиму, який є ворогом і для Ізраїлю, й для України?

Є спільна робота. Вважаю, що її слід розвивати через усі доступні канали.

Ви зазначили, що Ізраїль з самого початку рішуче засуджував російську агресію. Як саме це відбувалося?

На найвищому рівні, серед лідерів країн, зокрема міністрів закордонних справ, як нинішніх, так і тих, що раніше займали цю посаду. Також важливу роль відіграє наш представник в ООН, особливо під час голосувань в цій міжнародній організації. Не слід забувати і про посла в Україні, який також має своє значення в цих питаннях.

-- А як щодо прем'єр-міністра?

Прем'єр-міністр: на початку конфлікту він виступив із засудженням російської агресії щодо України.

Ви зазначили, що Росія є важливою для забезпечення безпеки в деяких аспектах. Проте, опитування свідчать про суттєві зміни в поглядах ізраїльтян на Росію за останній рік — 70% вважають цю країну ворожою. Чи відобразилося це на політиці уряду та влади в їхньому ставленні до Російської Федерації?

Звичайно. На наші стосунки з Росією вплинули як війна в Україні, так і дії РФ після 7 жовтня. Ми відкрито висловлювали своє невдоволення щодо запрошення лідерів ХАМАС до Москви, оскільки вважаємо це непрямою підтримкою терористичних дій. Наш посол у Москві неодноразово піднімав це питання. Ми переконані, що позиція Росії стосовно ситуації на Близькому Сході є деструктивною та ігнорує інтереси безпеки Ізраїлю. Також не можемо бути задоволені голосуванням Росії в ООН проти Ізраїлю.

У Москві охарактеризували відсторонення лідера "Хезболли" як новий випадок "політичного вбивства"...

На жаль, у цьому немає нічого оригінального. Це просто ще одна заява, яка непрямо підкріплює терористичні дії.

Які ще способи ви використовуєте, щоб висловити своє незадоволення діями Росії, окрім простого вираження протесту?

Ізраїль офіційно не запроваджував санкції стосовно Росії, оскільки для цього у країни немає відповідного механізму. Проте, як частина західної спільноти, ми не обходимо ці санкції, і наші комерційні зв’язки з Росією значно зменшені. У Міністерстві закордонних справ створено спеціальний підрозділ, який контролює дотримання ізраїльськими державними та приватними організаціями американських і європейських санкцій, введених проти Росії у зв’язку з конфліктом в Україні.

Якщо ви уважно подивитеся, то помітите, що наші зв'язки з Росією фактично зведені до найнеобхіднішого.

Ізраїль вирішив вивести зі складу своєї армії старі системи Patriot. Чи може Україна сподіватися на їхнє використання?

Дійсно, було прийнято важливе рішення відмовитися від систем Patriot, які були передані нам американською стороною ще в перші роки 1990-х. Поки що не ухвалено остаточного рішення щодо подальшої долі цих систем, оскільки в даний час нам необхідні всі наявні засоби протиповітряної оборони для захисту від ракетних атак з північного та південного напрямків, з Ірану, Ємену та Іраку.

Чи все ще не прибрали Патріота?

На скільки мені відомо, наразі такого рішення немає. Як би там не було, остаточне рішення щодо демонтажу цих систем та їхньої подальшої fate буде ухвалене спільно Ізраїлем та США, оскільки саме Сполучені Штати надали ці ракети.

Чому досі не активована система раннього попередження, яку Ізраїль передав Україні?

Це питання до України, а не до нас. Все, що ми обіцяли, було виконано. Тому, будь ласка, зверніться до ваших організацій, які займаються впровадженням ізраїльської системи.

Єдине, що я можу повідомити від наших військових, які були залучені до розробки цієї системи, це те, що ми виконали всі свої зобов'язання і передали українській стороні все необхідне. Це був довгий процес, що тривав кілька місяців. З нашої сторони він тепер завершений.

Ізраїль взяв участь у Саміті миру та став частиною підсумкового комюніке. Проте, чи підтримує країна "Формулу миру" президента Зеленського? Чи планує ваша країна долучитися до другого Саміту миру?

-- Справді, ми взяли участь у конференції у Швейцарії, на яку нас запросив швейцарський уряд. Я не можу сказати, що це була конференція на тему "Формули миру" Зеленського. Це радше був форум про можливість мирного виходу із ситуації, що склалася в Україні.

Ізраїль активно бере участь в обговореннях, пов'язаних з "Формулою миру" та її різними аспектами. Ми висловили свою підтримку цій ініціативі на рівні ООН. Таким чином, можна стверджувати, що ми підтримуємо "Формулу миру". Однак, ще більшою мірою ми прагнемо до миру та завершення війни в Україні. Яким чином це відбудеться, наразі невідомо. Це не лише наше рішення, але й ваше, як ви хочете досягти миру. Ми сподіваємось на швидке завершення конфлікту. Вірю, що це спільне прагнення для всіх нас.

На мою думку, зараз ще зарано обговорювати можливість проведення другого Саміту миру. Ми не маємо чіткої інформації щодо дати, місця або учасників цього заходу. Тому я поки що утримаюся від будь-яких висловлювань. Коли з'являться конкретні дані, тоді ми зможемо прийняти рішення.

-- Але ми бачимо, що активно створюється паралельний майданчик, який будують Китай і Бразилія за участю Росії. Як ставиться Ізраїль до цього китайсько-бразильського плану? На полях Генасамблеї ООН Китай і Бразилія організували зустріч країн на підтримку свого плану й створили групу "Друзі миру". Яким є ставлення Ізраїлю до цієї ініціативи?

-- Ізраїль не є частиною цього процесу. Ми не маємо стосунку до цього плану. Гадаю, це не принципово, як Ізраїль до нього ставиться. Важливішим є те, як Україна ставиться до цього плану. Ізраїль підтримає будь-яке розв'язання конфлікту, прийнятне для України.

-- Але водночас Ізраїль чомусь не бере участі в процесі, що має назву "Кримська платформа". Чому?

З 2014 року Ізраїль виступає на захист територіальної цілісності України. Рік тому ми мали намір долучитися до парламентської зустрічі "Кримської платформи", проте візит делегації було скасовано через трагедію 7 жовтня.

Українці, які прибувають до Ізраїлю, часто стикаються з неприязним ставленням з боку місцевих служб безпеки. Ці служби можуть конфіскувати документи та смартфони у наших співвітчизників, не надаючи жодних пояснень. Іноді українців примушують підписувати угоди про депортацію. Чому ізраїльські прикордонники проявляють таку зневагу та агресію до українців, що прилітають в країну?

З моменту початку війни більше 15 тисяч українців прибули до Ізраїлю в якості біженців. Хоча в Ізраїлі не існує формального статусу "біженець", ці люди мають законне право на перебування в країні, де їм надається необхідна підтримка, можливість працювати та доступ до медичного страхування. Нещодавно їхній статус було продовжено ще на один рік.

Україна -- одна з країн, з якою в Ізраїлю є угода про безвізовий в'їзд. На жаль, чимало тих, хто приїздить із України, залишаються працювати в Ізраїлі нелегально. А ставлення прикордонної служби до іноземних громадян ґрунтується, зокрема, й на статистиці. Якщо вона свідчить, що це держава, з якої багато людей приїздять або нелегально працювати, або займатися якоюсь протиправною діяльністю, то, на жаль, і ставлення до громадян із такої країни буде відповідним.

Безперечно, це не виправдовує випадків грубої поведінки, які, на жаль, справді були. Але сподіваюся, що останнім часом нам вдалося трохи змінити ситуацію. Тепер, наскільки я можу судити, скарг значно поменшало. Хоча, звісно, й туристів із вашої країни зараз менше через воєнну ситуацію в Україні й Ізраїлі. Але порушені вами питання ми готові обговорювати далі. Свого часу -- ще до війни -- ми провели консульські консультації. Й можемо знову обговорити всі питання на консультаціях між консульськими департаментами наших міністерств закордонних справ.

Хочу висловити вдячність українській владі за їхню підтримку в забезпеченні безпеки паломників, які прибувають до Умані в ці дні. Ми прогнозуємо, що близько 30 тисяч ізраїльських паломників відвідають це місто, і ми спільно з нашими партнерами в Україні робимо все можливе, щоб святкові заходи пройшли спокійно, без будь-яких інцидентів. До нас прибула делегація ізраїльських правоохоронців, які спільно з українськими колегами працюють над підтримкою порядку.

-- Безперечно, прочани пожвавлять економіку Умані... А чи готові ізраїльські компанії брати участь у пожвавленні економіки України, відновленні нашої країни? Якщо так, то в яких секторах?

Можливості в цьому місці безмежні.

Колись президент Зеленський висловив думку, що Україна перетвориться на важливий європейський центр, подібний до Ізраїлю. Вважаю, що він мав на увазі не лише військові питання, але й економічний розвиток та соціальні аспекти.

Ізраїльський досвід, технології можуть відіграти ключову роль у відновленні України в таких сферах, як охорона здоров'я, інфраструктура, безпека шкільних і дошкільних установ. Гадаю, що й у сфері водопостачання -- тут в Ізраїлю унікальний досвід. Побудова системи водопостачання може бути особливо актуальною для південно-східних областей України, які традиційно займаються сільським господарством і де останніми роками є проблеми з водою. Є ще багато інших тем, де ізраїльтяни могли б узяти активну участь у повоєнному відновленні України.

З боку ізраїльських компаній є інтерес, але наразі він більшою мірою теоретичний, оскільки війна в Україні, на жаль, іще не закінчилася. А війна в Ізраїлі зараз у розпалі, й багатьом не до нових проєктів. До того ж у значної кількості компаній відчувається нестача людей, оскільки багатьох призвано в армію. Але сподіваюся, що й в Україні, й в Ізраїлі ситуація зміниться і ми зможемо повернутися до нормального мирного життя й наших планів у сфері економіки та бізнесу.

Коли в Україну завітає прем'єр-міністр Нетаньягу?

Впевнений, що це станеться незабаром після візиту президента Зеленського.

Коли планується візит Зеленського?

Цю тему слід обговорити з Зеленським. Ми відкриті до його візиту у будь-який час. Це важлива поїздка для наших двох держав. Ми з нетерпінням чекаємо його приїзду до Ізраїлю.

У даному контексті важливо, щоб перший візит здійснив Зеленський?

Насправді це не є настільки необхідним. Я не відкидаю можливість, що наш прем'єр-міністр також здійснить візит.

Але хочу нагадати, що за час війни було декілька візитів ізраїльських делегацій до України. Півтора року тому приїздив наш міністр закордонних справ. Були парламентські делегації. Але на вищому рівні візиту не було. Втім, на жаль, останнім часом і з боку України не було візитів до Ізраїлю -- ні міністра закордонних справ, ні якогось іншого члена уряду. Гадаю, це пояснюється тим, що кожна країна зайнята веденням своєї війни. Тому можливості наших лідерів виїжджати за кордон істотно обмежені.

На щастя, президент Зеленський має можливість часто відвідувати країни-партнери України. Натомість наш прем'єр-міністр надзвичайно рідко здійснює закордонні поїздки. Його участь у Генеральній асамблеї ООН є радше винятковим випадком. Причина, чому прем'єр-міністр не залишає країну, полягає в тому, що його присутність є необхідною під час тривалих військових дій, які Ізраїль проводить вже протягом року.