Конфлікт продовжується. Концепція "русского мира" знову стала активною на європейській арені.
Перепис населення в Чорногорії як протистояння "сербсько-русскому миру"
За 10 місяців після проведення в Чорногорії перепису населення (в листопаді 2023 року) з'явилися його перші підсумки.
У переважній більшості держав перепис населення є важливим соціально-економічним та статистичним процесом, який дозволяє глибше усвідомити сучасну ситуацію та здійснити прогнози щодо майбутнього розвитку країни.
Проте ситуація в Чорногорії виглядає інакше, адже тут просербські політичні сили, а також Сербія і Росія, православна церква та медіа вже на етапі підготовки перетворили перепис населення на політичний інструмент, що загрожує розділити країну за етнічним принципом. Цьому також сприяли чиновники, які сповідують великосербські ідеї в галузі освіти та культури. Вони не лише намагалися заперечити чорногорську історію, культуру та мову, але й гучно заявляли: "Сербів у нас більше, ніж інших", "Я пишаюся тим, що є сербом", "Говоріть сербською". Таким чином, вони прагнули перетворити Чорногорію, яка з гордістю відзначає свій громадянський характер і мультикультуралізм, на підлеглу частину "сербсько-русського міра", який розв'язав найжорстокіший наступ на чорногорську ідентичність.
Зупинімося на деяких результатах перепису.
Протягом 17-річного періоду незалежності (з 2006 року) чисельність населення Чорногорії зросла приблизно на 2%, досягнувши 623 633 осіб. Серед них 90,73% є громадянами країни, 1,71% мають подвійне громадянство, а частка іноземних громадян складає 7,52%. Цікаво, що українці становлять 0,5% від загальної кількості населення Чорногорії.
Серед населення домінують жінки, яких налічується 316 826 (50,8%), тоді як чоловіків – 306 807 (49,2%).
Із 25 општин найнаселенішою є столична Подґоріца, де проживає 179 505 (28,78%) осіб. За нею йдуть Нікшич, Бієло-Полє, Бар, де нарахували понад 160 тисяч осіб. У цих чотирьох општинах живе 52,9% населення Чорногорії.
Протягом останніх років релігійний ландшафт залишався практично незмінним: православні становлять 71,1% (більшість з них є парафіянами Сербської православної церкви, яка нещодавно здобула значний політичний вплив і стала активним захисником сербського миру), мусульмани – 19,99%; католики – 3,2%; атеїсти – 2,29%, а 2,1% опитуваних не надали відповіді.
Результати перепису виявили тенденцію до зміни вікової структури населення, що посилюється і свідчить про розширення вікової піраміди в бік старших вікових груп.
Згідно з даними перепису населення 2011 року, середній вік становив 37 років, але сьогодні він піднявся до 39,7. При цьому середній вік жінок досяг 40,9 років, тоді як у чоловіків він становить 38,5. Лише в 9 з 25 муніципалітетів середній вік населення є меншим за 40 років, тоді як у 15 з них цей показник сягає 43 років.
Зростання середнього віку населення та зниження рівня народжуваності є тривожними явищами, які вказують на процес старіння нації. Цю тенденцію підтверджують дані перепису: протягом шести років, від 2000 до 2006 року, чисельність населення Чорногорії збільшилася на 10 тисяч осіб. Подібний приріст спостерігався й за 17 років, з 2006 до 2023 року.
Демографи визначають, що країна вважається демографічно старою, якщо більше 12% її населення складають особи старше 60 років. У Чорногорії цей показник становить 28,3%.
Питання національності та мови під час перепису були не тільки болісними, а й небезпечними. З їх допомогою античорногорські сили намагалися заперечувати саме існування чорногорців, їхньої мови, культури, історії прадавньої держави. Правда ж, дуже схоже на дії російських політиків та їхніх союзників в Україні, спрямовані проти нашої держави?
Проте великосербські амбіції не отримали підтримки, що підтверджують результати останнього перепису. Чорногорці залишаються в численній більшості, становлячи 41,12% населення. На другому місці розташувалися серби з 32,93%, далі йдуть бошняки – 9,45%, албанці – 4,97%, росіяни – 2,06% (їхня присутність зумовлена агресією Росії проти України), а мусульмани складають 1,63%.
Політичний аспект питання щодо кількості чорногорців та сербів, чисельність яких варіювалася в залежності від політичних обставин, знаходить підтвердження в сучасній історії Чорногорії. Постійно проявлялася етнічна інженерія з боку Белграда, яка мала на меті не лише зменшити чисельність чорногорців, але й, за можливістю, призвести до їхнього зникнення.
У 1948 році відбувся перший перепис населення новоутвореної держави — Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, яка з'явилася на світ у 1945 році. Режим під керівництвом Йосипа Тіто тільки починав формуватися. Під час перепису в Чорногорії було виявлено, що чорногорці становили 90% від загальної чисельності населення, тоді як серби складали лише 3%. У 1981 році, коли ситуація в країні ставала дедалі напруженішою, процес сербізації набув значних обертів: частка чорногорців зменшилася до 70%, а сербів зросла до 5%. Протягом наступних 20 років, до 2000 року, відсоток чорногорців знизився до 42%, у той час як кількість сербів зросла до 32%. Подібні результати були зафіксовані і під час перепису 2003 року, який дав більш точне уявлення про національний склад Чорногорії завдяки відносно стабільній внутрішній ситуації.
І ось -- 2006 рік, Чорногорія знову стала незалежною. Перший після здобуття незалежності перепис 2011 року показав незначне зростання кількості чорногорців -- до 44,98% і зменшення числа сербів -- до 28,73%. Це пояснювалося підйомом чорногорського патріотизму, тимчасовим затиханням дій сербських націоналістів, політикою мультикультуралізму Міло Джукановича.
Як було зазначено раніше, останній перепис населення проходив під значним впливом просербських і проросійських сил. Це, у свою чергу, спричинило незначне зменшення частки чорногорців до 41,12% від загальної чисельності населення (-3%), а також зростання кількості сербів до 32,93% (+4,2%). Ці результати практично повторюють дані перепису 2003 року.
Проблемнішою є ситуація з мовою. До розпаду СФРЮ офіційною мовою тут була сербохорватська. Наступного року після проголошення незалежності 2006-го Конституція Чорногорії закріпила чорногорську мову як офіційну. В грудні 2017 року Міжнародна організація зі стандартизації визнала чорногорську мову окремою від сербської й дала їй відповідний ISO-код -- CRN. Це не сподобалося просербським політикам країни.
Ще менше радості викликало те, що, згідно з даними перепису 2003 року, частка громадян, які спілкуються сербською мовою, знизилася з 64% до 43,18%. Незважаючи на це, сербська мова все ще залишається найпоширенішою в Чорногорії. Чорногорською мовою розмовляють 34,52% населення, боснійською - 6,97%, албанською - 5,25%, а сербохорватською - 2,08%.
Античорногорська кампанія тривала й після завершення перепису населення. В день, коли були опубліковані офіційні результати, опозиційні політичні сили знову подали до Скупштини Чорногорії ініціативу про надання сербській мові статусу другої офіційної, поряд із чорногорською. На сьогоднішній момент Конституція визнає сербську, боснійську, хорватську та албанську мови як мови, що використовуються в офіційних цілях.
Опозиційна кампанія, значна частина якої підтримує сербські та проросійські настрої, ставить під загрозу участь Чорногорії в НАТО, її європейську інтеграцію та національну ідентичність. Це може призвести до розділення суспільства за етнічними ознаками і сприяти процесу боснізації Чорногорії, що означає формування двох окремих утворень — чорногорського та сербського. Лідери проросійського та антизахідного Демократичного фронту, очолюваного Андрієм Мандичем, висловлювали такі побоювання. Хоча у 2023 році Демократичний фронт розпався, античорногорські партії, що раніше входили до його складу, все ще здобули місця в Скупщині.
Опозиція має певні шанси реалізувати свою ідею. Згідно з Конституцією, щоби змінити будь-яку її статтю, потрібна підтримка 2/3 депутатів (54). Саме стільки голосів мають опозиціонери, очолювані спікером Мандичем. Але для зміни статусу офіційної мови слід провести референдум і здобути підтримку 3/5 (325 тисяч) опитаних. Однак перепис показав, що розмовляють сербською 269 307 людей, а цього явно недостатньо. Тож результат гіпотетичного референдуму залежатиме від позиції громадян інших національностей.
Однак основним результатом перепису 2023 року стало підтвердження того, що Чорногорія залишається багатонаціональною та громадянською державою, а чорногорська ідентичність вдалося зберегти. Ідеї великосербського світу не змогли знайти підтримки серед більшості чорногорців. Проте, спроби підриву незалежності Чорногорії все ще триватимуть.
