Медіарекламні послуги "під ключ": як фальшиві розслідувачі з "ФРАЗА.ЮА" отримують прибуток від замовлених статей.
Незалежна журналістика чи банальний інформаційний рекет? В той час як деякі журналісти в Україні ризикують своїм життям, висвітлюючи фронтові події або допомагаючи правоохоронцям у викритті корупційних схем, інші не гребують займатися "джинсою" або навіть відвертим медіа-вбивством. Одним із відомих майданчиків для розміщення різноманітних маніпуляцій і замовних матеріалів в українському медіапейзаже вважається онлайн-ресурс "ФРАЗА.ЮА". Яким чином цей сайт отримує прибуток від псевдосенсацій і хто стоїть за його створенням?
У липні-вересні 2024 року кількість "джинси" в популярних онлайн-медіа України зросла на 14% у порівнянні з попереднім кварталом цього року. Також істотно зросла кількість так званої "чорнухи" - матеріалів, що мають на меті зашкодити репутації опонента чи конкурента замовника. Частка таких матеріалів сягнула 18% усіх з ознаками замовних. Такими є підсумки щоквартального моніторингу Інституту масової інформації, що охоплює понад два десятка вітчизняних інтернет-ресурсів та проводилося в серпні 2024 року.
"Такого обсягу чорного піару у медіа, як у наш час, не спостерігалося навіть під час виборних кампаній. Очевидно, що нинішня боротьба за вплив і владу переходить на новий рівень і набуває все більш виражених форм. Ці матеріали мають єдину спільну мету - маніпулювати суспільною свідомістю", - підкреслюють в ІМІ.
Понад 60% замовних матеріалів, за даними ІМІ, публікується в регіональних медіа та на столичних онлайн-ресурсах "середньої руки" з сумнівною репутацією.
Як зазначають інсейдери медійного ринку України, одним з популярних майданчиків для чорного піару є видання "ФРАЗА.ЮА", що позиціонує себе як "перший український сайт, що спеціалізується на авторській журналістиці". Портал було запущено в травні 2005 року, і станом на зараз він дійсно є одним із найстаріших вітчизняних видань. Однак до авторитетності й достовірності ресурсу виникають питання.
У розділі "Про сайт, реклама" назва видання вказана як "Фраза.юа". Водночас, у викладеному на офіційному сайті Нацради України з питань телебачення і радіомовлення реєстрі суб'єктів у сфері медіа станом на 01.08.2024 року жодного зареєстрованого суб'єкта з такою назвою немає.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 37 Закону України "Про медіа", всі зареєстровані онлайн-медіа зобов'язані на своїх інтернет-ресурсах вказувати свою офіційну, зареєстровану назву. Таким чином, "ФРАЗА.ЮА" може бути або зовсім не зареєстрованою як медіа, або ж порушує закон, якщо на своєму сайті вказує назву, що не відповідає заявленій.
Слід зазначити, що на інформаційно-аналітичних платформах YouControl та Opendatabot нам також не вдалося знайти жодної юридичної особи під назвою "Фраза.Юа" або "Фраза Юа".
Хто ж насправді створює матеріали під цим "брендом"?
Редактором проєкту на сайті вказано Максима Віталійовича Шпаковича, який у соціальних мережах відомий під псевдонімом Mad Max. У період з 15 травня 2013 року до 17 лютого 2014 року в Бучі за цим ім'ям було зареєстровано фізичну особу-підприємця, що займалася видами діяльності "90.03 Індивідуальна мистецька діяльність" та "74.30 Надання послуг перекладу". Проте на сторінці Максима у Facebook немає жодних доказів його журналістської чи редакторської роботи: він не публікує посилань на свої статті та не вказує місце роботи.
Водночас, статті на сайті "ФРАЗА.ЮА" підписані прізвищами понад 160 різних авторів. Серед них найчастіше зустрічаються матеріали таких людей як:
Олена Коваленко — журналістка, яка раніше працювала випусковим редактором та є автором 1106 оригінальних статей.
Олександр Карпець — відомий публіцист і журналіст, чиї роботи з'являлися у таких виданнях, як "Дзеркало тижня", "День", "Україна молода", "Столичні новини" та "Вечірні вісті". Нещодавно він активно публікується на платформах "Главком", "Хвиля" та "Цензор", маючи на своєму рахунку 832 авторські статті.
* Микола Олещук (член журі міжнародних кінофестивалів у Вільнюсі й Києві ("Молодість" - 429 авторських публікацій);
* Ольга Юдіна (головред дніпровського інтернет-видання Buroua.com, журналістка дніпровської газети "Горожанин" - 45 авторських публікацій).
Проте очевидно, що все це - лише фасад проєкту, а хто ж стоїть за ним?
У базі даних, що включає інформацію з Державного реєстру торгових марок та інших джерел, за запитом "Фраза" було виявлено свідоцтво на торговельну марку №74507, яке було видане 30 серпня 2005 року. Проте, варто зазначити, що на даний момент дія цього свідоцтва призупинена.
Заявником виступає Божко Анатолій Васильович, тоді як власником є Кустов Віталій Сергійович.
Згідно з інформацією, наданою аналітичною платформою YouControl, Анатолій Божко є засновником ТОВ "Любешівська районна друкарня", хоча він вийшов зі складу засновників у 2009 році. На даний момент діяльність цієї компанії, з статутним капіталом у 6710 гривень, була припинена.
Віталій Кустов - колишній власник ТОВ "Брейн Скул", яке спеціалізується на освіті в культурному секторі (код 85.52). Ця компанія, що має статутний капітал у 1000 грн, зареєстрована в типовому житловому будинку в Києві. Окрім того, Кустов В.С. має статус фізичної особи-підприємця, основний напрямок діяльності якого - обробка даних та управління інформацією на веб-сайтах (код 63.11). Додатковий вид діяльності включає веб-портали (код 63.12). У реєстраційних документах цього ФОП вказано лише один об'єкт нерухомості: гараж, що знаходиться в кооперативі "Універсітетський" у Голосіївському районі Києва.
Судова справа №752/25562/19, що була розглянута 9 грудня 2019 року Голосіївським районним судом Києва, також пов'язує Віталія Кустова та Анатолія Божка з "Фразою". У цій справі Божко і Кустов виступають як відповідачі, тоді як позивачем є Ден Сяосю, який домігся визнання інформації, розміщеної на сайті, недостовірною та її спростування.
Які ще цікаві факти про Віталія Кустова?
У своїх соціальних мережах Віталій Кустов у різні часи згадував про власні проекти, серед яких були такі сайти, як "Настроение" та "Море спорта". Його дружина, Світлана Горобець (Кустова), славиться як авторка серії книг під назвою "Кинбурнская светопись".
Як адресу реєстрації свого ФОП пан Кустов вказав квартиру №25 у "хрущовці" на провулку Жуковського. Цікаво, що в цій самій п'ятиповерхівці, але в квартирі №45, з 2007 до 2016 року функціонувала громадська організація "Центр громадської експертизи" (бенефіціарами були Наталія Ходько, Любомир Чорній та Ольга Романюк). Ця організація, яка позиціонується як "Незалежний аналітичний центр, українська неурядова і неприбуткова структура", має свій веб-сайт, на якому... відкрито рекламує онлайн-казино.
Ідеться про бренд Joker, що належить ТОВ "ДЖОКЕР ЮА". За даними медіа, ця фірма, засновником якої є офшорна кіпрська компанія, а бенефіціаром - громадянин Латвії, може бути опосередковано пов'язана з рф.
Інтерес представляє й особа реєстратору домену fraza.com - колишнього співвласника проєкту Івана Данішевського.
Іван Данішевський є бенефіціарним власником ТОВ "ЕСМ-Груп" (статутний капітал - 1000 грн, основний вид діяльності - 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук) і директором ТОВ "Алгата" (62.01 Комп'ютерне програмування, 63.12 Веб-портали).
А також керує одразу двома громадськими організаціями, повязаними з кіберспортом: ГО "Кіберспорт України" (зареєстрована за тією ж адресою на Саперно-Слобідській, що й обидві ТОВки) та ГО "Федерація кіберспорту (електронного спорту України)" (зареєстрована у Дніпрі). Віцепрезидент останньої - Артур Єрмолаєв, власник та інвестор організації Windigo.
Але давайте знову зосередимося на підозрілій діяльності порталу "ФРАЗА.ЮА". Яким чином функціонує їхня схема отримання прибутку?
На сайті Syndicate, що спеціалізується на розміщенні PR-статтей на провідних інтернет-ресурсах України, ми розшукали актуальний прайс на "послуги" видання fraza.com. Усього за 1300 грн на порталі можна розмістити будь-який власний текст, а ще за 500 грн зверху - замовити написання ймовірної "джинси".
Як нам вдалося з'ясувати, ідеться про стандартний текст обсягом до 5000 символів з пробілами, до трьох зображень. Мова розміщення - "російська або українська (на вибір)", розміщення політичних матеріалів "обговорюється індивідуально". В подальшому матеріал ретранслюється й у соцмережі "проєкту": ютуб (майже 9 тисяч підписників), фейсбук (11 тисяч читачів), Х та інстаграм (майже 400 фоловерів).
Проте, основним джерелом доходу "фразівців", за словами джерел зсередини, є не тільки розміщення замовних матеріалів, а й... видалення та приховування публікацій, які можуть зашкодити репутації окремих осіб або компаній, за значно більшу фінансову винагороду. Іншими словами, це можна назвати інформаційним шантажем.
Фактично, група ділків, які мають опосередковане відношення до онлайн-казино та кіберспорту, використовують розкручений у мережі сайт, що позиціонується як онлайн-медіа, але насправді офіційно не є ним, для того, щоб "кошмарити" бізнесменів і громадських діячів. І все це - під ширмою буцімто "незалежної журналістики" і паразитуючи на прізвищах авторів, які до цього публікувались у реальних медіа.
Проте попереджаємо всіх потенційних жертв "Фрази": не слід піддаватися на такі вимоги.
Приклад Ден Сяосю, згаданий раніше, підтверджує, що з медіарекетирами можна і слід вести боротьбу в межах правового поля, прагнучи до визнання "чорних" матеріалів недостовірними, а також домагатися їх спростування та видалення.
