Коли придбання озброєння стає частиною спеціальної операції - директор "Спецтехноекспорту" розповідає про нюанси військового імпорту в умовах конфлікту.
Директор державного підприємства "Спецтехноекспорт" (СТЕ) Олексій Петров в інтерв'ю для Голосу Америки поділився інформацією про те, як закупівельники та розвідники працюють разом над озброєнням армії. Він зазначив, що не вся зброя, необхідна Україні, постачається або виробляється союзниками, тому виникає потреба створювати секретні канали для придбання озброєння з країн, які не є дружніми до України.
Інтерв'ю проходило на фоні реформ у сфері та конфлікту, що триває в Україні. Ряд експертів і політиків висловили незадоволення діяльністю українських "спеціалізованих імпортерів", а антикорупційні розслідування висунули звинувачення як на адресу Міністерства оборони України, так і державних компаній, які займаються спеціальним імпортом.
"Спецтехноекспорт" відкидає звинувачення в укладанні договорів на купівлю зброї за завищеними цінами, "невиконання" контрактів та зі свого боку застерігає, що через цю ситуацію Україна ризикує втратити налагоджені військовими та розвідниками канали закупівлі зброї від країн, котрі офіційним шляхом не продають озброєння супротивникам Росії.
На початку жовтня міністр оборони України Рустем Умєров оголосив про передачу "Спецтехноекспорту" з підпорядкування ГУР до безпосереднього управління Міноборони. "Я поставив завдання завершити процес очищення системи закупівель, активно співпрацюючи з правоохоронними та антикорупційними структурами", - зазначив міністр у своєму дописі в Телеграм.
Він роз'яснив, що адаптація до стандартів НАТО передбачає створення єдиної агенції для закупівлі озброєння в країнах.
Олена Трегуб, яка обіймає посаду виконавчої директорки громадської організації Незалежна антикорупційна комісія НАТ, має іншу точку зору на це питання.
Під час війни НАТО порадило Україні утримувати дві агенції, зазначила вона. "Ці спеціалізовані імпортери діють на тимчасовій основі, - пояснила Трегуб у коментарі для Голосу Америки. - Вони були створені через те, що виробники військової продукції не завжди могли самостійно реалізувати свої товари за кордоном, оскільки у них не вистачало спеціалістів, які володіли б англійською мовою та іншими необхідними навичками".
Після завершення війни, питання військових продажів можуть регулювати або самі виробники, або спеціалізована державна агенція, що має наглядову раду та різноманітні механізми контролю і звітності. Такий підхід відповідає стандартам НАТО, підкреслює Трегуб.
Очільниця Агенції оборонних закупівель Марина Безрукова в інтерв'ю для Голосу Америки підкреслила, що основним пріоритетом є встановлення прямих угод з виробниками.
"На сьогоднішній день ми встановили безпосередні угоди з виробниками з більш ніж 11 країн світу," - зазначила Безрукова.
Вона також підкреслила, що АОЗу має сенс взаємодіяти зі спеціалізованими імпортерами за певних чітко визначених умов. По-перше, вони повинні застосовувати власні фінансові ресурси для укладення контрактів на постачання товарів. По-друге, співпраця стосується організації складної логістики саме з боку спеціалізованих імпортерів.
Зокрема, йдеться про треті країни, з якими Україна не має можливості здійснювати пряму співпрацю.
"Це те, що я озвучувала на зустрічах зокрема з СТЕ: ми не потребуємо спецімпортерів там, де ми можемо працювати напряму. Але якщо ви можете привести критичну номенклатуру з недружніх країн, і ваша закупівля взагалі межує зі спецоперацією, то це має сенс", - додала очільниця АОЗ.
Третя умова -- усе, що пов'язано з давальницькою сировиною, якщо компанії може заппропонувати кращу ціну на порох, підривачі і тп.
Олексій Петров, керівник державного підприємства "Спецтехноекспорт" (СТЕ), висловив свої думки щодо змін у сфері та дав відповіді на запитання журналістів Голосу Америки.
Інтерв'ю було відкориговано для покращення зрозумілості та плавності.
Ганна Твердохліб, Голос Америки: Прокоментуйте, будь ласка, звинувачення, які пролунали на адресу очолюваного Вами підприємства.
Олексій Петров, керівник державного підприємства "Спецтехноекспорт":
Автори цих матеріалів не враховують реалії постачання зброї та військової техніки в умовах конфлікту, особливо стосовно найбільш дефіцитних і затребуваних на сьогодні боєприпасів.
Також існують ризики, з якими може зіткнутися країна в разі ліквідації спеціалізованих імпортерів. Ці фахівці, враховуючи особливості ринку зброї, виконують одночасно функції закупівельників і розвідників.
В умовах повномасштабної війни так звані "компанії-спецекспортери" змінили свій напрямок діяльності на імпорт озброєнь.
Оприлюднення на сайті Міністерства оборони наміру закрити компанії-спеціалізовані імпортери вже призвело до негативних наслідків і деяких непоправних втрат. Це сталося через реакцію виробників зброї, які не бажають продовжувати контракти в умовах можливого закриття компанії-замовника.
Ми вже отримали звернення від наших партнерів у зв'язку з публікаціями в медіа та повідомленнями Міноборони. Це справжня загроза для забезпечення фронту критично важливими пострілами, які нині є в дефіциті.
Міністерство оборони може опинитися перед небезпекою ухвалення поспішного рішення, не врахувавши особливості функціонування галузі — складність укладення контрактів, а також дефіцитні позиції, що не виробляються союзними країнами і які наразі важко доставити в Україні.
Складається враження, що ці аспекти залишаються поза увагою. У період війни законодавець встановив певні винятки з загальних норм. Натомість Міністерство оборони, здається, функціонує, як у мирний час, особливо в контексті контролю за укладанням і виконанням контрактів. Проте в умовах війни ці процеси повинні реалізовуватися за зовсім іншими принципами і в інших обставинах.
Г.Т.: Коли йдеться про недружні до України держави, як виглядає придбання зброї у них на практиці?
Отже, не вся зброя, необхідна Україні, виготовляється її партнерами.
Іноді доводиться шукати можливості придбати її навіть у країнах, які не бажають постачати військові товари Україні або прямо встановлюють заборону на це, співпрацюючи з Росією чи побоюючись її впливу.
Однією з найголовніших викликів, з якими стикається Україна сьогодні, є "снарядний дефіцит" на фронтовій лінії.
Дефіцит зумовлений, зокрема, обмеженою кількістю країн, що виробляють артилерійські снаряди російського зразка, особливо тих, що мають великий калібр.
А частина з них узагалі відмовляються офіційно продавати постріли Україні.
Отже, закупівельникам часто доводиться використовувати делікатні методи та діяти під прикриттям.
Ми створили непомітні канали, що охоплюють логістичні траси через 2-3 сусідні країни на маршруті доставки придбаного товару до України.
Отже, країна-виробник може навіть не мати уявлення про те, хто насправді є останнім споживачем продукції.
Це зайняло декілька років.
Завдяки цьому, зокрема, "Спецтехноекспорт" стала єдиною компанією в Україні, яка імпортує 125-мм боєприпаси цього року.
Головним завданням, яке перед СТЕ ставило Головне управління розвідки України, було саме формування каналів для постачання дефіцитних пострілів.
До цього також приєдналися партнерські розвідувальні служби з країн, які, ймовірно, отримали цей досвід саме завдяки Україні, враховуючи особливості російсько-українського конфлікту.
Ми змушені розробляти креативні методи доставки озброєння, які б "затемнювали" сліди замовника.
Україна веде боротьбу, поєднуючи озброєння з радянських часів та сучасну європейську техніку, однак має свої особливості, а також підтримку з боку Європи, яка є союзником українців.
Отже, обсяги виробництва в європейських компаніях вже заброньовані майже до 2026 року.
Враховуючи дефіцит комплектуючих, виникла ситуація, коли покупці зброї дають завдатки під державні гарантії за ще не вироблену зброю на роки вперед.
Так само, як і, зрозуміло, "Спецтехноекспорт".
Проте, з огляду на новини щодо самої концепції скасування, деякі партнери вже висловили намір припинити співпрацю, обираючи більш надійних клієнтів, зазначає він.
Додатково, у спеціалізованих експортерах є зобов'язання перед своїми партнерами, які стосуються безпосередньо експортної діяльності.
Якщо ви звернули увагу, наприклад, на початку повномасштабної агресії Росії наші бійці застосовували протитанкові комплекси з написами арабською в'яззю. Так от, це ті обсяги обладнання для жарких країн, які ми просто не встигли поставити замовнику. Наші партнери за кордоном зрозуміли форс-мажор через війну, але як тільки війна закінчиться, переконували ми, ми виконаємо усі зобов'язання.
Це все - про імідж України як надійного партнера. На його формування пішли роки і ми не можемо це втратити, бо перспектива експорту зброї після війни особливо важлива для економіки України.
На відміну від Агенції оборонних закупівель, СТЕ має можливість надавати підтримку й іншим підрозділам Сил оборони, таким як Національна гвардія, поліція, Державне бюро розслідувань, Служба безпеки України та Національне антикорупційне бюро.
Окрім цього, фірма займається не лише постачанням зброї, спеціалізованої техніки та вибухових матеріалів, але й розширює свої горизонти, уклавши угоду на отримання ліцензії для виробництва FPV-дронів.
На жаль, я не можу ділитися подробицями нашої діяльності, проте Марина Безрукова взяла на себе ініціативу прокоментувати та оцінити кілька наших закупівельних угод, які, за її словами, наближаються до рівня спецоперацій.
Протягом останніх двох років СТЕ вдалося створити неповторні та надійні канали постачання дефіцитних боєприпасів з держав, де військово-політичне керівництво наклало заборону на пряму поставку до України.
Але ми сформували ці канали через наші можливості в ГУР, враховуючи мережі комунікації, зв'язки, інститут воєнних аташе і ті. Усі вони - дуже чутливі.
І попри нинішній тиск нам є чим пишатись, ми дуже багато привезли для України і дуже серйозні канали сформували.
Г.Т.: Які, на вашу думку, можуть бути можливості для розв'язання конфлікту щодо спеціалізованих експортерів?
О.П.: Вважаю, що думка про скасування нас як спеціалізованих експортерів, а також всіх інших спеціалізованих експортерів, сприймається як серйозна помилка.
Я намагаюся передати цю інформацію до міністерства, складаю листи та викладаю свої міркування.
Міністру оборони мабуть просто не доповідають про всі ризики та наслідки такого рішення.
Вся ця обставина може серйозно негативно вплинути не лише на постачання зброї в Україну в даний момент, але й на її експорт у майбутньому, що є важливим перспективним напрямком для розвитку української економіки.
Додатково, зниження репутації внаслідок внутрішніх конфліктів та ліквідації спеціалізованих експортерів може мати згубний вплив на реалізацію державних угод та функціонування оборонної галузі України.
Г.Т. Яка ваша точка зору щодо обговорення можливого скасування ембарго на експорт зброї та військової техніки з України?
О.П.: Ми вже давно займаємося експортом озброєнь і плануємо продовжувати цю діяльність у майбутньому.
Бойовий досвід буде особливо корисним, адже на українських землях під час війни зброя пройшла випробування в реальних умовах.
Крім того, ситуація на фронті змінюється кожного дня і, на вимогу війни, боротьби та конкуренції між системами, змінюються технології.
Є такі технології, що вже "застаріли", хоча їм місяць, два, три чи пів року. В Україні їх вже не застосовують, але вони можуть бути актуальними для покупців з інших країн, де сьогодні, на жаль, активно готуються до війни.
Ми бачимо, що відбувається у Африці, яка, як кажуть, "горить", також до достатньо серйозних подій готується тихоокеанський регіон, Індонезія, Філіппіни, усі вони готуються до 2028-го року, зокрема, знаючи позицію КНР щодо Тайваню та інші загрози.
Тож Україна отримує чимало пропозицій, а за українськими технологіями стоятиме черга, коли заборону на експорт буде знято.
У 2023 році на виставці озброєння та техніки IDEX у Дубаї український павільйон представляли всього чотири компанії, які спеціалізуються на безпілотних системах. Натомість цьогорічна виставка Eurosatory у Парижі привернула понад 80 заявок від українських учасників. Для демонстрації їх продукції виявилося недостатньо місця на замовлених стендах, тому ми були змушені вдаватися до нестандартних рішень: підвішували вироби під стелею та розміщували їх на стінах.
Ви усвідомлюєте, наскільки захоплююче спостерігати за такою динамікою та прогресом у сфері інженерії? Відміна державної монополії на виробництво безпілотних систем відкрила двері для розвитку, що дозволило нам зробити ривок вперед щонайменше на десятиліття. Наші водні засоби боротьби здобули визнання на міжнародній арені. Це справді значний імпульс для економіки, який ми прагнемо підтримувати і після завершення війни. Про яке згортання може йтися, коли нам потрібно буде сприяти експорту цих продуктів за кордон?
