Після проведення виборів, адміністрація Байдена планує підвищити рівень підтримки України, - зазначив експерт Фрід.
Довгостроковий колишній координатор санкційної політики Держдепартаменту США Даніель Фрід в інтерв'ю ведучому "Студії Захід" Антону Борковському на телеканалі Еспресо поділився думками щодо виборів у США, можливостей подальшої підтримки України, а також нових викликів для Заходу, які виникають від так званої "вісі зла".
Ситуація є вкрай складною, і вона ще більше ускладнилася через фактичну підтримку Північної Кореї, яка стала на бік агресора у російсько-українському конфлікті. Відомо, що КНДР тепер буде постачати російським військам живу силу. Ми сподівалися на більш рішучу реакцію з боку наших союзників, зокрема європейських країн та США. Які можуть бути наші подальші кроки? Чи існують наразі ефективні механізми, які могли б змусити Росію відповісти за ескалацію війни?
Відповідаючи на це питання, зазначу, що Державний департамент, Міністерство оборони та адміністрація президента вивчають різноманітні варіанти у зв'язку з інформацією про те, що Північна Корея відправила своїх військових на навчання до Росії. Ці військові можуть бути розгорнуті як на території України, так і на межі конфлікту в Курській області.
Існує ймовірність, що Південна Корея ухвалить рішення про контрзаходи, які можуть передбачати збільшення військової підтримки України. Дії Північної Кореї свідчать про її підтримку Росії, тоді як Південна Корея, яка вже тривалий час надає підтримку Україні, також може вирішити посилити свою допомогу.
Я сподіваюся, що американська влада нарешті вирішить скасувати всі залишкові обмеження на постачання Україні далекобійної зброї, що повинно було відбутися раніше, і що цей крок здійсниться саме в цей момент.
Участь Північної Кореї у конфлікті на стороні Росії підкреслює помилковість думки західних країн, які вважали, що питання безпеки в Азії та Європі не мають спільних аспектів.
Ми опинилися перед загрозою, що виникає внаслідок координації авторитарних режимів, які діють спільно. Коли я кажу "ми", я маю на увазі американців, європейців, українців та усіх вільних людей, які повинні зібратися разом, аби дати відсіч цій наростаючій небезпеці.
Наразі я не маю конкретних відповідей щодо подальших дій адміністрації США, особливо з огляду на наближення наших президентських виборів, до яких залишилось менше ніж два тижні. Проте вірю, що ми ухвалимо рішучі кроки, і, ймовірно, Південна Корея також в певний спосіб посилить свою підтримку України.
Росія зосереджує не лише свої військові сили, а й активно використовує дипломатичні важелі. Україні необхідна більш потужна та чітка підтримка, як у питанні постачання озброєнь, так і в контексті нашого прагнення до вступу в НАТО. Наша безпека безпосередньо пов'язана з можливим членством в Альянсі, проте на Заході є політики, які бояться спровокувати Путіна. Яка ваша думка щодо цієї ситуації?
Проблема російської агресії щодо України та Європи залишається невирішеною, поки Україна не вийде з небезпечної сірій зони. Членство в НАТО має на меті забезпечити безпеку своїх учасників і запобігти атакам з боку Росії, які можуть здійснюватися як через залякування, так і через військове вторгнення. Альянс стверджує, що майбутнє України полягає у її інтеграції до НАТО. Проте, я вважаю, що це майбутнє необхідно реалізувати якомога швидше, а не відкладати на потім.
Якщо Україна не забезпечить належний рівень безпеки, Росія матиме можливість продовжувати свою військову агресію.
Отже, ми повинні звернути увагу як на Україну, так і на Молдову, якщо мешканці Молдови також уявляють своє майбутнє в НАТО. Українці, без сумніву, бажають цього вже зараз. Тому нам слід сприймати ці країни не як частину сірої зони, а як невіддільних членів західної національної спільноти.
Адміністрація Байдена докладає зусиль для вирішення цього питання та зрештою уже досягла значного прогресу у правильному напрямку, хоча, на мою думку, поки що цього недостатньо. Багато що залежатиме від наступної адміністрації, адже існує суттєва різниця між двома кандидатами. І хоча багато республіканців підтримують посилення безпеки України, перемога Трампа може призвести до внутрішніх розбіжностей у Республіканській партії.
В будь-якому випадку, стратегічна загроза є очевидною: для Путіна сіра зона слугує сигналом до дій. Нам не слід залишати Україну в цій невизначеній ситуації, тому необхідно надати їй або членство в НАТО, або аналогічні гарантії безпеки. Якщо ми вже готові надавати такі гарантії, чому б не реалізувати їх через повноцінне приєднання до Альянсу? Це моя думка з цього питання, і багато моїх товаришів її підтримують.
Сьогоднішня ситуація в Україні нагадує ті часи, коли Польща зіткнулася з викликами сто років тому, в 1920 році, під час конфлікту з російськими більшовиками. Тоді дипломатичні зусилля, зокрема з боку прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Ллойда Джорджа та Франції, були дуже неоднозначними: допомога надходила, але в обмежених обсягах, а підтримка для населення залишалася на низькому рівні. Сьогодні ми в Україні відчуваємо аналогічні труднощі, адже рівень підтримки залишається недостатнім. Як ви вважаєте, які зусилля Захід готовий буде вкласти в реалізацію українського Плану перемоги? Без належної допомоги ми ризикуємо опинитися в ще більш складній ситуації.
Звичайно, я не маю доступу до секретних частин плану перемоги України, оскільки вони є конфіденційними, і я це цілком поважаю. Цей план має на меті забезпечити довгострокову безпеку України, що є серйозною та гідною метою.
Як я вже згадував, Україна опинилася у сірій зоні, що дає Путіну можливість продовжувати свою агресію. Це неприпустимо. Я радий, що Міністр оборони США Остін відвідав Київ. Сподіваюся, що адміністрація Байдена зробить більше для підтримки України найближчим часом. Важливо, щоб ми, американці, українці та європейці, об'єдналися в переконанні, що майбутнє України — це Європа. Ми завжди повинні пам'ятати про це, адже не можемо дозволити собі чекати, поки Путін введе ще більше північнокорейських військових або завдасть нових втрат Україні.
Крім того, ми повинні бути готові підтримати Україну в цей критичний момент і показати Путіну, що Україна не залишиться в невизначеності. Незважаючи на труднощі, з якими стикаються українці, важливо пам'ятати, що росіяни також переживають свої випробування. Необґрунтовано вважати, що Росія має безмежні резерви військових і матеріальних ресурсів; вони також піддаються тиску.
Росія може намагатися впливати на Україну або спонукати Захід чинити тиск на вас, щоб змусити прийняти умови переговорів, які не є вигідними. Це надзвичайно невдалий підхід.
Я не проти переговорів, але виступаю проти нерозумних угод. Існує багато хибних уявлень, зокрема про український нейтралітет чи обмеження здатності України до самозахисту. Такі ідеї - дуже небезпечні.
Таким чином, наше завдання – підтримати Україну в тому, щоб вона залишалася настільки потужною, що в Росії не виникло б жодних спокус для агресії. Я маю на увазі, що в цьому процесі важливо, щоб американці, українці та європейські союзники активно залучалися до обговорень.
Проте є і позитивна новина: нещодавно представники США та України уклали угоди, згідно з якими Україні буде надано кредит у розмірі 20 мільярдів доларів, що буде фінансуватися з російських активів.
Конкретно йдеться про відсотки з російських активів, які були заблоковані на початку повномасштабного вторгнення. Це чудова новина. Як ми можемо бачити, європейські країни роблять все можливе, а США також активно підтримують цей процес. Загалом, загальна сума допомоги Україні досягне 50 мільярдів доларів, і найголовніше, що це фінансування надходитиме з Росії. Це вигідно для України і служить важливим уроком для Росії. Таким чином, ми говоримо про значущий крок, який був нелегким, але все ж успішно реалізований.
Хотів би уточнити щодо військових аспектів рішень президента Байдена, хоча за пару тижнів вже матимемо нового президента США, але ще не інавгурованого. І у Байдена будуть розв'язані руки - виборча кампанія закінчиться і він може ухвалити важливі для України рішення військового плану. Ключова задача - щоб президент Байден знайшов в собі політичну силу та відвагу, аби піти на ці крок після американських виборів. Тобто коли він буде де-факто главою держав і водночас може ухвалювати рішення попри виборчу кампанію у США. Чи піде Джозеф Байден на якісь додаткові серйозні рішення?
Цікаве питання. Відповідь на нього може значною мірою залежати від підсумків виборів. Адміністрація Байдена, яка скоро залишить свої позиції, намагається ухвалити якомога більше рішень, поки це ще в її силах.
У разі перемоги Трампа на виборах, адміністрація Байдена, імовірно, зробить зусилля для впровадження низки ініціатив, спрямованих на підтримку України, а також на збереження нинішньої допомоги.
Однак керівництво не проявляє терміновості у прийнятті рішень стосовно впровадження американських озброєнь і технологій у європейських системах озброєння для операцій на території Росії. Я сподіваюся, що ці обмеження будуть зняті найближчим часом, а підтримка України продовжиться.
Я також вважаю, що адміністрація Байдена, особливо після виборів, може розглянути запровадження додаткових пакетів санкцій проти Росії.
Існують шанси для покращення цих ініціатив, і я переконаний, що керівництво приділяє цьому належну увагу. Сподіваюся, що необхідні дії будуть реалізовані.
Ви маєте рацію; попереду нас чекає кілька тижнів, коли адміністрація Байдена матиме змогу вжити заходів, тому сподіваємося, що вона використає цей шанс.
Путін у Казані провів саміт БРІКС, на який приїхали Сі Цзіньпін, Нарендра Моді, а також потім приїхав президент Туреччини Ердоган, країна якого входить в НАТО. Ці люди прибули в Казань до Путіна, на якого виписали міжнародний ордер щодо його арешту. Бачимо, що може бути "новий світ" з новими правилами, які можуть керуватися далеко не демократичними західними інституціями та нормативами. Поясніть, що означає для України та загалом для світової будови те, що відбулося у Казані? І що там робив генсек ООН Гутерреш?
Це, м’яко кажучи, дуже сумно. Генеральний секретар ООН відвідав саміт БРІКС у Казані, проте проігнорував мирний саміт, організований Швейцарією, що стало значною втратою можливості. Мирний саміт став важливим кроком уперед, де українська дипломатія прагнула до максимальної згоди, а не до конфлікту. Це була виважена дипломатія, яка сприяла певному прогресу у вирішенні спільних питань. Генеральний секретар ООН мав би бути присутнім на цій зустрічі, а не на саміті БРІКС. І якщо він вже так бажав відвідати БРІКС, то, безумовно, не мав би пропустити мирний саміт. Це дійсно прикро, і я намагаюся стримувати свою риторику.
Сумніваюсь, що БРІКС здатен стати реальною альтернативою G7. Хоча Китай і Індія представляють собою значні економічні сили, Росія не є такою.
Попри наявність деяких спільних інтересів на поверхневому та ідеологічному рівнях, країни БРІКС не можуть похвалитися внутрішньою єдністю. Тому я не сподіваюся на значні досягнення від цього об'єднання.
Протягом багатьох років країни Глобального Півдня намагалися змінити міжнародну систему на свою користь, але їм це не вдалося, і Захід продовжує залишатися впливовим гравцем. З економічної точки зору, "Велика сімка" – Європа, США, Канада, Японія, Велика Британія, Австралія та Південна Корея – займає понад 50% світового ВВП. Це вражаюча цифра. З юності - а я вже не молодий - я чув про занепад Заходу, але ці твердження або перебільшені, або помилкові. Демократіям слід об'єднуватися та діяти разом. У той час як країни БРІКС об'єднує лише позерство, Україна бореться за своє існування, і підтримка її є нашим моральним обов'язком.
Я дуже щасливий, що Індія та Бразилія взяли участь у мирному саміті в Швейцарії. Це підтверджує високий рівень української дипломатії та її вражаючі досягнення.
Багато в чому все залежить від обставин на фронті, проте саміт БРІКС не є ключовою подією для України. Він не зможе вплинути на її майбутнє, і Путін не зможе організувати ще одну Ялтинську конференцію, за результатами якої Україну розподілять. Ні, такого не станеться.
А чи є взагалі так званий китайський план? Сі Цзіньпін озвучив конкретні речі - не допуск до масштабування конфлікту, не підняття рівня ескалації, але він нічого не казав про вивід російських інтервентів з українських територій, про припинення бомбардування наших цивільних об'єктів. Тому бачимо, що план-пропозиція Сі Цзіньпіна збігається з бажанням Путіна, який зацікавлений в просуванні на суходолі по території України, аби втримати раніше захоплене. А що ми можемо чекати від Китаю? Яка його торгова пропозиція?
Сполучені Штати та адміністрація Байдена розглядають різні способи посилення тиску на Китай, який активно підтримує Росію, зокрема в сфері військової промисловості. Як ви, напевно, помітили, ми, американці, вводимо все більше санкцій проти китайських компаній та банків. Я переконаний, що необхідно вжити ще більш рішучих заходів, адже Китай повинен заплатити належну ціну за своє рішення підтримувати російську агресію.
Взаємини між Сполученими Штатами та Китаєм мають складний характер. Ми не прагнемо повністю припинити економічні зв’язки з Китаєм, але не можемо дозволити, щоб ці зв’язки слугували прикриттям для міжнародної агресії проти України. Наступна американська адміністрація, незалежно від її політичного складу, повинна буде активізувати тиск на Китай, навіть якщо будуть спроби знайти певні компроміси. Ми не шукаємо повномасштабної конфронтації, оскільки у нас є багато спільних економічних інтересів. Однак це не означає, що ми повинні залишатися пасивними або діяти з упівсили. Не можна дозволити Китаю уникнути відповідальності за свої вчинки. Хоча метою може бути конкурентоспроможне співіснування, нам знадобляться рішучі дії у відповідь на прояви китайської агресії.
