Олексій Гладушевський: Глядач шукає значення | UACRISIS.ORG

Фестиваль глядацького кіно "Миколайчук Open" розпочав свою діяльність у 2022 році. Він щорічно відзначається в день народження Івана Миколайчука, і з кожним роком додає нові елементи до своєї програми. У 2023 році фестиваль здобув міжнародний статус, а також вперше організував два конкурсні блоки - Національний короткометражний та Міжнародний повнометражний. Цьогоріч було введено нову позаконкурсну секцію під назвою "Під сузір'ям Близнюків". Ця культурна подія привернула увагу й зірок Голлівуду. Як вдалося досягти такого швидкого розвитку культурного заходу в умовах повномасштабного вторгнення, розповів засновник фестивалю Олексій Гладушевський. Інтерв'ю відбулося в рамках четвертого сезону Діалогової платформи Українського Дому.

Він усвідомлює, що починати з нуля в майже 50 років — це нелегко, особливо коли ти не є відомою особистістю, а просто новачком. Проте, коли стикаєшся з справжніми труднощами та випробуваннями, розумієш, що всі ці страхи і перешкоди — це всього лише дрібниці, і дії стають необхідними. Адже завтра може не бути другого шансу.

Проте, основною причиною, яка спонукала Олексія до створення фестивалю, стало прагнення трансформувати атмосферу в кінематографічному середовищі.

"Спочатку я відчував глибоку розгубленість, не міг зрозуміти, що робити і в чому сенс всього цього. Проте, спостерігаючи за митцями, які переживали депресію та висловлювали думки про те, що культура більше не актуальна і немає сенсу діяти, я раптом знайшов у собі сили і мотивацію," - ділиться він спогадами.

Олексій Гладушевський зазначає, що до початку повномасштабної війни люди були більш егоцентричні, зосереджені на власних інтересах. Вони думали: "Як я можу зробити щось краще? Який мій фільм зможе перевершити інші?" Натомість тепер відбувається конкуренція за глибину і зміст. Глядацька аудиторія також змінилася: раніше вона шукала розваги, прагнучи просто провести час, а тепер люди йдуть до театру та кіно в пошуках ідей і смислів, які можуть надихнути їх і зробити сильнішими.

Кінематограф є індустрією з тривалим виробничим циклом, на яку важко вплинути швидко. У порівнянні з театром, процес тут розгортається значно повільніше. Суспільний запит справляє потужний вплив на театральне мистецтво. Як зазначають, театр - це не лише сцена та зал, а місце зустрічі, де глядач спостерігає, усвідомлює, відчуває та реагує. Які дослідження, перевірки та відчуття ти сьогодні реалізуєш? Які теми викликатимуть реакцію глядачів? Які критерії ти використовуєш при виборі тем? - поцікавився ведучий, журналіст Олексій Ананов.

"Коли вирішив ризикнути і спробувати зайнятися театром, мені дуже подобалась іноземна класика, адже завжди я був про красу, про якісь красиві речі. Але розумів, що як митець, знаходячись в контексті війни, не можу говорити про неї. Фактично в мене три великих вистави і два ескізних перформативних читання, одне з яких скоріш за все вибудується в наступну виставу, присвячені темі війни. Тільки Ібсен не на тему війни, хоча я його вибрав тому, що мене дуже хвилювала тема насилля у родини, і саме пасивного насилля", - відповів режисер.

Однак, він не хоче прямо розповідати про війну, оскільки не є військовим. Є люди, які більш мають право про це говорити і більш розуміють, як про це говорити. Проте, розуміє, що не може стояти осторонь і не говорити про це. Тому спробував знайти нову форму. Олексій Гладушевський - один з небагатьох режисерів, які говорять про війну, не використовуючи жодного військового атрибута.

"Я шукаю сенси в мріях героїв, дістаю те, що в них в душі. Фактично всі ці вистави дуже ефемерні, казкові, красиві. Мені здається, що таким чином ми достукатись до сердець людей і донесли сенси сучасної війни. Воно більш працює, ніж прямо показувати реалізм, який зараз вже перестає працювати", - зізнався він.