Верховный Суд выразил свою позицию относительно прекращения соглашения о разделе совместно нажитого имущества между супругами.
Если будет подписан договор о разделе совместно нажитого имущества супругов, в соответствии с которым истец получает в собственность предметы, используемые в быту, то отсутствие чёткого перечня этих предметов не может служить причиной для расторжения данного соглашения.
Если истец не обращался к ответчице с просьбой внести изменения в соглашение о разделе совместно нажитого имущества, не направлял ей претензий о передаче конкретных предметов домашнего обихода, а ответчица не демонстрировала отказа от их передачи, то отсутствуют основания для аннулирования договора на основании значительного нарушения его условий со стороны ответчицы.
Такой вывод был озвучен Верховным Судом в составе Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда. Речь идет о постановлении от 21 августа 2024 года по делу № 752/13657/21 (производство № 61-4262в24).
Позивач уклав нотаріально засвідчений договір про розподіл спільного майна з відповідачкою. Згідно з цим договором, відповідачка отримує у власність квартиру та автомобіль, тоді як позивачеві переходять предмети домашнього вжитку, які не були окремо зазначені в угоді. Позивач стверджував, що виконав усі умови договору, тоді як відповідачка не виконала своїх зобов'язань: вона не передала узгоджене майно і не допомогла визначити його конкретний склад та кількість. У результаті позивач залишився без нічого. Тому він звернувся до суду з проханням розірвати угоду та провести рівний поділ майна між ним і відповідачкою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачка отримала у власність передане їй за договором майно, водночас позивачеві не перейшли предмети домашнього вжитку, які хоча й не визначені в договорі, однак були придбані сторонами під час перебування у шлюбі, що є істотним порушенням відповідачкою умов договору та підставою для його розірвання і поділу майна між сторонами. Апеляційний суд скасував попереднє рішення, відмовив у задоволенні позову.
КЦС ВС не вніс жодних змін до рішення апеляційного суду, висловивши при цьому такі правові висновки.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Трактування зазначених норм свідчить про те, що в Сімейному кодексі України не визначено конкретних підстав для розірвання угоди щодо розподілу спільного майна подружжя. Це означає, що така угода може бути розірвана внаслідок серйозного порушення умов, або з інших причин, передбачених угодою чи законом.
При цьому сторона, яка порушує питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Отже, мова йде про таке порушення угоди однією зі сторін, яке робить для іншої сторони неможливим досягнення поставлених у договорі цілей.
Встановивши, що позивач не звертався до відповідачки з пропозиціями про внесення змін до договору щодо визначення конкретного переліку майна, який визначений у договорі як речі домашнього вжитку, не направляв їй претензій щодо передання конкретних речей домашнього вжитку, які погоджені сторонами, відповідачка не відмовлялася їх передати, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного сторонами договору з підстав істотного порушення відповідачкою його умов, адже позивач не довів належними і допустимими доказами істотного порушення відповідачкою умов договору про поділ майна подружжя та ступеня позбавлення позивача того, на що він розраховував.
Наявність невизначеного списку майна, яке відповідно до умов угоди відноситься до речей домашнього вжитку, сама по собі не є причиною для розірвання договору.
