У Чернівцях відбудеться презентація двотомника "ЗМОСКОВЛЕННЯ БУКОВИНИ. 1940-1990", виданого українською газетою "Час".
Презентація двотомника професора Миколи Тимошика "Московизація Буковини: 1940-1990"
На основі документів чернівецьких архівів і матеріалів засобів масової інформації.
Чернівецький театр ім. О. Кобилянської, Зала-панорама, 3 поверх. 15.00.
Книга перша. Ментальність. Культура. Література. 448 с.
Книга товариша. Перо та мікрофон в ролі зброї. 528 сторінок.
Книга була видана під егідою київського видавничого центру "Академія" за підтримки: Громадської організації "Земляцтво Буковинців у м. Київ" (голова Валерій Цибух), Чернівецької обласної (Олексій Бойко) та міської рад, міського голови Чернівців Романа Клічука, а також буковинських меценатів Ігоря Яків'юка та Франца Федоровича. У процесі створення участь також взяв член правління земляцтва Сергій Лєкарь та Державний комітет телебачення і радіомовлення України.
Перша успішна презентація проєкту відбулася в Київському будинку кіно 17 жовтня. Нині десант Буковинського земляцтва з Києва презентує новинку в рідних Чернівцях.
5 ключових характеристик даного видання:
Серед ключових тем: "Передумови нацифікації", "Що означає "жити в радянському стилі"", "Номенклатурна еліта", "Роль агітаторів і пропагандистів", "Буковинці у формуванні культу особи Сталіна", "Як дискредитували ОУ-УПА", "Колективізація", "Медична сфера", "Кіноіндустрія", "Театральне мистецтво", "Видавнича діяльність", "Книги, брошури, книгарні", "Література та альманахи", "Назви і перейменування" та інші.
Це своєрідний анатомічний зріз випробуваних московськими пропагандистами на Великій Україні ще в 20-30-х роках ХХ ст. форм і методів комуно-більшовицької пропаганди із зомбування свідомості всього українського населення, зміни його ментальності, традицій, звичок і поведінки.
У другій книзі ідеться про механізми створення та наслідки функціонування нової "преси народу і для народу". Хто і як керував цією ділянкою ідеологічної роботи, якими засобами правляча партія спрямовувала діяльність ЗМІ; як контролювали зміст і карали за помилки; як приборкували журналістів і редакторів за вільнодумство у періоди сталінських репресій, хрущовської відлиги, застою і горбачовської "перестройки". Йдеться також про долі тих особистостей, які завжди буди прямостоячими перед владою і чесними перед читачами.
Протягом підрадянського періоду в історії Буковини представники московської комуністично-більшовицької влади використовували однакові тактики. Перед застосуванням силових методів, таких як гранати та танки, завжди відбувалася агітаційна кампанія, пропаганда та впровадження ідеології. Також важливу роль відігравали чужа мова, інша віра та незнайома церква. Усі ці елементи активно впроваджувалися різними способами на рівні свідомості, мислення, переконань, знань і поведінки. Освіта, наука, кіно, театр, література, преса, телебачення, радіо, книги та бібліотеки – все це підлягало єдиному контролю і управлінню з боку пануючої партії.
Однією з ключових рис тоталітарної журналістики є наявність подвійної моралі та стандартів, а також неприязнь між тим, що проголошується на сторінках газет, в радіо- та телепередачах, і реальними вчинками еліт влади.
На сторінках досі невивчених архівних матеріалів та газетно-журнальних публікацій можна відчути пульсацію складної епохи, її відображення — як правдиве, так і спотворене. Тут переплітаються істина і обман, сподівання та розчарування, благородні пориви й пристосуванство, відкрито заявлена громадянська позиція та підлабузництво, реалізовані й нездійснені творчі ідеї, а також особисті драми митців. — Микола Тимошик
З рецензщіц і відгуків читачів на буковинську сагу підралянськогоь періоду у версії київського автора :
Необхідно відзначити таланти Миколи Тимошика, який вміло аналізує складну й різноманітну матрицю культурно-історичних, національних, політичних, соціальних та психо-ментальних питань. У його працях відображається ключовий етичний принцип - об'єктивне, справедливе та неупереджене трактування фактів, подій та суспільних рухів, особливо щодо дій людей і історичних діячів. Професійне прагнення розібратися в сутності як великих, так і дрібних речей, наблизитися до істини, слідуючи сковородинському принципу "зробити невидиме видимим", супроводжує автора як у моменти радості, так і в часи душевного смутку. Академік Георгій Філіпчук (Київ)
Дослідницька праця професора М. Тимошика є особливою за змістом, багатою на факти та їх узагальнення, яскравою за авторським мовностилістичним втіленням, інформативною і, отже, результативною. Ця книга споряджає українську науку важливою історичною інформацією, продукує нові знання про різноаспектне життя українців в умовах радянської дійсності, а головно - спонукає до роздумів. Опертя на конкретний фактичний матеріал сприяє створенню реального повноформатного полотна агресивного змосковлення українського соціуму, знекровлення ним національного "вірую" у громадському, політичному, культурному, моральному виявленні. Професорка Лідія Снісарчук (Львів)
Микола Тимошик - один із найбільш авторитетних і знаних дослідників інструментарію інформаційного простору України. Та тлі розвінчування міфів про радянську пресу як "правдиву і демократичну", автор показує живучість стереотипів доби тоталітаризму, їх транзит у журналістику незалежної України, згубні наслідки контролю за пресою з боку корупційно-олігархічних кланів. Переконливим є акцент на критичне врахування повчальних уроків історії. Один із них - принциповий: необхідність повної деколонізації і декомунізації свідомості українських журналістів, усіх гуманітаріїв, розуміння ними тотожності чи конфліктності між правдою життя і домислами. Професор Ярослав Калакура (Київ)
Авторка цієї книги належить до групи науковців, які вирізняються своєю об'єктивністю, терпимістю у вивченні та критичному осмисленні історичних подій. Вони глибоко усвідомлюють, що у відображенні національної історії важливо не лише критикувати та вести дискусії, але й зберігати все, без виключень. У часи глобалізації та домінування постмодерних тенденцій, які можуть знецінити національні культурні цінності, утримати таку стійку позицію є справжнім викликом. Ця праця підкреслює необхідність розробки нових критеріїв для оцінки якості журналістики минулого, яка була багатогранною і часом трагічною, а також повернення правди про імена, які були забуті чи викреслені з колективної пам'яті. Професорка Валентина Галич (Рівне).
Як завжди, максимально уважний до фактажу, автор виправляє помилки, допущені в різних публікаціях, у тому числі і в авторитетних довідкових виданнях... У теперішніх діях нашого споконвічно агресивного північно-східного сусіда з імперськими амбіціями, найбільшого ненависника України, у книзі чітко простежуються ті ж методи й засоби, якими віддавна користувалися московитські завойовники. Професор Володимир Антофійчук (Чернівці)
Тимошик М. С. - доктор філології, професор, журналіст, публіцист та автор.
Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка отримав направлення на роботу в Чернівці. Упродовж 1978-1986 років працював кореспондентом, зав. відділом обласної газети "Радянська Буковина", головним редактором обласної газети "Молодий Буковинець".
З 1987 року - у Києві: редактор Головвидаву Держкомвидаву Укразни, головний редактор видавництва "Либідь" при Київському університеті ім. Т. Шевченка, професор, зав. катедрами видавничої справи і редагування Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського національного університету культури і мистецтв.
Автор 28 окремо написаних книг, що охоплюють різні аспекти українознавства.
Як дослідник, я мав можливість виступати з лекціями та науковими доповідями на запрошення різних навчальних і наукових установ у таких країнах, як Велика Британія, Бельгія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Німеччина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, США, Франція, Фінляндія, Швейцарія та Швеція.
