Під лупою: Які результати моніторингу якості освіти у школах?
Щоб наша система освіти ефективно працювала і розвивалася, потрібно не лише мати плани реформ, а й бачити в деталях, як вони реалізуються. Це як в медицині -- щоб ефективно лікуватися, треба пройти обстеження. А от із системою освітніх аналізів у нас проблеми. В Україні немає сталої системи освітніх вимірювань, яка регулярно тестувала б усю шкільну вертикаль від першого і до дванадцятого класу.
Проте стверджувати, що ми абсолютно позбавлені інформації про якість шкільної освіти, було б неправильно. У нас існує база даних, що містить результати ЗНО (НМТ), яка відображає рівень знань випускників. Хоча ця інформація не є досконалою, вона все ж наявна.
Також у нас у країні розпочато моніторинги якості початкової освіти -- їх було вже кілька. Дослідження PISA, в яких наша країна брала участь уже двічі, дають уявлення про якість знань 15-річних школярів. Тобто Україна починає накопичувати базу порівнюваних даних, і це дуже добре. Але в системі освіти залишалася сліпа пляма, яка не потрапляла в поле зору фахівців з освітніх вимірювань. Це середина шкільної піраміди -- з п'ятого по восьмий клас.
Проте ситуація починає покращуватись — Державна служба якості освіти ініціювала регулярні моніторингові перевірки рівня знань учнів цих класів. Вже другий рік поспіль організовується "Загальнодержавне моніторингове дослідження якості освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах війни". Цього року понад 10 тисяч учнів з 225 шкіл з усіх регіонів (за винятком Севастополя та АР Крим) і різних типів навчальних закладів взяли участь у дослідженні. Вони виконували комп'ютерні тести з математики та української мови на платформі Всеукраїнської школи онлайн (ВШО). Учні, які навчаються дистанційно, проходили тестування вдома, тоді як інші — у школах на комп'ютерах навчальних закладів або на своїх пристроях.
У відповідності до міжнародних досліджень, в рамках цього проекту проводиться опитування учнів, яке має на меті з'ясувати їхні уявлення про навчальний процес — як вчитель взаємодіє з ними, що їх надихає та підтримує, а що, навпаки, заважає. Це своєрідний бек-офіс результатів, що дозволяє глибше аналізувати отримані дані. Ще однією значною перевагою є те, що в рамках дослідження беруть участь учні, які протягом шести років навчаються за реформою НУШ, що дає можливість оцінити вплив нововведень. Також варто зазначити, що результати моніторингу будуть представлені не лише в Києві, але й у регіонах, де заплановано проведення ряду дискусій та обговорень щодо подальших дій на основі отриманих даних.
На жаль, тестування, аналогічно НМТ, не містило відкритих запитань, і всі завдання вимагали або вибору відповіді, або встановлення пар відповідних термінів. Додатково, тестування проходило не лише в школі, але й у дистанційному форматі. Ті, хто виконували тести з дому, іноді робили це без увімкнених вебкамер. В результаті, залишалося незрозумілим, хто міг бути поруч та де учасники могли шукати відповіді на тестові запитання. Цікаво, що результати дистанційних учнів виявилися кращими, ніж у тих, хто проходив тест у класі. Офіційно спостерігачі зафіксували порушення під час 1,5% сесій тестування. Під час онлайн-тестування деяким учням допомагали родичі, тоді як у звичайному форматі мали місце звичайні шепітки та спроби списати. Таким чином, це старі шкільні проблеми, які всім добре відомі. Згідно з опитуванням спостерігачів, лише 41% з них повністю довіряють результатам онлайн-тестування, у той час як 81% мають довіру до результатів, отриманих під час особистого спостереження в навчальному закладі.
Однак навіть із поправкою на "колективний розум" родичів і на можливі випадки недоброчесності, результати дослідження допомагають побачити основні проблеми з якістю освіти. На мою думку, їх кілька.
Більшість учнів не змогла досягти задовільних результатів у тестуванні — їхні показники залишилися на середньому рівні, що відповідає трійці. Варто зазначити, що більшість завдань у тестах з різних предметів були легкими або виявилися оптимальними, адже вони стосувалися лише простого відтворення знань, тобто стандартних запитів. Натомість завдання, що вимагали застосування знань і критичного мислення, були представлені в меншій кількості та виконувалися гірше. Подібні результати були зафіксовані під час аналогічного моніторингу, проведеного минулого року. Це свідчить про те, що система освіти все ще орієнтується на механічне запам'ятовування та відтворення інформації.
"Це справжня перемога!" – прокоментувала результати дослідження керівниця однієї школи. "Адже діти навчалися під час війни та тривожних моментів". Проте я не можу поділитися таким оптимізмом. Мені щиро шкода дітей та вчителів, але війна не є приводом для того, щоб закривати очі на реальність. Навпаки, вона повинна підштовхувати нас до того, щоб поглянути правді в обличчя і взятися за роботу, адже на кону – наше майбутнє. Проблеми з якістю освіти почали виявлятися ще до початку війни, і цей процес вже перетворюється на звичне явище.
Останнє дослідження виявило, що між досягненнями "реформованих" учнів шостого класу і "нереформованих" восьмого класу немає суттєвих розбіжностей, ані в рівні успішності (див. рис. 1), ані в якості виконання завдань. Обидві категорії учнів демонструють кращі результати в завданнях, що потребують відтворення знань, порівняно із завданнями, які вимагають їхнього застосування та аналізу, що є ключовим аспектом компетентності.
Відомо, що реформа Нової української школи спирається на два основні принципи: це навчання, орієнтоване на компетенції (зосередження на практичному застосуванні знань, а не на механічному запам'ятовуванні) та акцент на індивідуальності кожної дитини. Слід зазначити, що ці концепції не є новими; ми намагалися інтегрувати їх у навчальний процес протягом останніх десяти років, але досі не змогли досягти успіху в їх реалізації.
Проблеми з компетентнісним навчанням видно не лише в тестах, а й у анкетах школярів. Так, приблизно 34% шестикласників сказали, що на уроках математики їх ніколи або майже ніколи не заохочують до пошуку інших способів розв'язання задач, тобто способів, які відрізняються від тих, що вивчалися в класі. У восьмому класі таку відповідь дали 38% респондентів. На уроках математики ніколи або майже ніколи не наводять прикладів того, як математика може знадобитися у житті, -- про це сказали 35% шестикласників і 43% восьмикласників. З української мови дуже схожа картина.
Однак для об'єктивності слід підкреслити, що приблизно 90% учнів як шостого, так і восьмого класів зазначили, що їхні вчителі докладають максимум зусиль, щоб допомогти їм засвоїти навчальний матеріал, пояснюючи теми до тих пір, поки учні не отримають чітке розуміння.
Щодо особистісної орієнтації в навчанні, результати анкетування серед учнів виявили цікаві тенденції. Кожен третій учень шестого класу та восьмого класу зізнається, що відчуває тривогу, коли мова йде про математику чи українську мову. Водночас, значна кількість шестикласників повідомила, що їхні вчителі постійно або майже завжди запевняють їх у тому, що вони досягають успіху: 73% на уроках математики і 63% на уроках мови. Ситуація у восьмикласників виглядає ще більш оптимістично: 80% з них отримують похвалу на заняттях з математики, а 77% — на уроках української мови.
Анкети школярів показали, наскільки вони вмотивовані до навчання. На рис. 2 враховано відповіді тих, хто повністю згоден з таким твердженням.
Радує, що число тих, хто цінує уроки математики та мови, переважає над тими, хто їх не любить. Однак існують і такі, хто не лише не зацікавлений у цих предметах, а й бажає їх зовсім виключити. Особливо прикро, що це стосується уроків української мови.
Окремо хочу звернути увагу на результати дослідження щодо української мови. В усіх міжнародних і вітчизняних дослідженнях та тестах ми бачимо, що з мови та читання в українських школярів проблеми не менші, ніж з математики. Але, на жаль, у гуманітарного цеху нашої освіти й науки немає такого потужного лобі, як у математиків, які після першого ж дослідження PISA у 2018-му всіляко привертали увагу до вивчення цього предмета. Те дослідження PISA назвали шоком через математику, зовсім забувши, що у ньому були дуже сумні результати і з читання. І нехай той ажіотаж не змінив кардинально ситуації, але принаймні змістив фокус уваги суспільства на проблеми з математикою. Гуманітарні ж проблеми нашої освіти так і залишаються в тіні. Можливо, зараз, коли ми маємо нові дані моніторингу, настав час це виправити?
"Ви згадали про існуючі проблеми з якістю освіти, -- зазначила Олена Парфьонова, співзасновниця ГО "Батьки SОS", під час дискусії в Києві, присвяченій результатам моніторингу. -- Але ми, батьки, вже давно в цьому переконані. Розкажіть краще, які ваші подальші кроки, що ви плануєте робити з цією ситуацією?"
Безумовно, в освіті багато залежить від вчителів, адже їхня якість і різноманітність відіграють важливу роль. Проте не слід покладати всю відповідальність за існуючі проблеми лише на них. Щоб педагоги могли успішно виконувати свої обов'язки, необхідно створити для них сприятливі умови та надати підтримку. Це включає не лише адекватну заробітну плату, але й доступ до якісних навчальних програм та підручників, які повинні бути доставлені до шкіл у встановлені терміни. Важливими є також сучасні курси підготовки та перепідготовки вчителів, професійні управлінські рішення, а також готовність реформаторів визнавати помилки у своїх підходах і коригувати їх.
"Основні результати нашого дослідження повністю відображають актуальний стан освіти в Україні і співмірні з даними Світового банку та UNICEF щодо освітніх втрат під час пандемії у світі, -- зазначив голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак. -- Хоча наш контекст значно складніший. Важливо, що і в роки пандемії, і в надскладний воєнний період наша освітня система змогла встояти. Структура довгострокової стратегії відновлення полягає не лише в заповненні прогалин, а й у тому, щоб мати чітке стратегічне уявлення про майбутнє: які знання і навички потрібно надавати здобувачам освіти. Саме тому у Цілях сталого розвитку для України до цілі "Якісна освіта" було включено проведення нашого моніторингу -- тестування здобувачів освіти шостих і восьмих класів до 2030 року".
