Олена Степова: Какие планы у России для захваченных регионов -- Блоги | OBOZ.UA

Сегодня я решила продолжить обсуждение, начатое в этом тексте.

В комментариях накопилось множество отзывов, вопросов, удивленных реакций и недоумений по поводу текущей ситуации, отмечает Елена Степова в своих материалах для "Информационного сопротивления".

Следующий текст будет представлен на языке оригинала.

Отже, це дійсно викликає подив і недоуміння, адже існують особи, які досі не усвідомлюють, що Росія на повну потужність експлуатує ресурси захоплених територій. Вони також не розуміють, як земля або населення можуть стати складовими ресурсу війни.

Загалом, термін "військовий ресурс" спричинив бурхливу реакцію. Що саме це означає? Яке його значення? Хоча я вже не вперше піднімаю цю тему.

Тому хочу звернути увагу читачів на деякі свої старі публікації з архіву ІС, в яких я аналізую ресурси окупованих територій, що росія ефективно експлуатує на свою користь.

Так, на превеликий жаль, росія дуже вдало для себе використовує ОРДЛО та ТОТ.

Нагадую читачам, що я особисто розрізняю тривало окуповані території (ОРДЛО - окремі райони Луганської та Донецької областей, що перебувають під тривалою окупацією) та новоокуповані території (ТОТ - тимчасово окуповані території). Цей поділ має велике значення, оскільки він відображає різні аспекти окупації, включаючи її моделі, психотипи та соціальні особливості.

Не здивована. У 2014-му році критична більшість населення взагалі не розуміла, що таке війна, що вона йде, що росія вбиває, що відбулася окупація частини України, бо ж інформпростір заполонили симулякри "АТО" та "сепаратизм", які налаштовували суспільство на те, що росія на нас не нападала, а усе те, що відбувалося на Сході України, якісь місцеві розборки між місцевими терористами чи сепаратистами.

Терміни "колаборант", "зрадник", "окупація" та "війна" викликали шок і неприйняття. У медіапейзаже панувала проста картина: "всі жителі Донбасу — це сепаратисти і терористи".

О, Росія витратила чимало коштів і зусиль, щоб замаскувати свої злочини.

Я колись чула, що вживати слово "війна" може бути небезпечно, адже це може призвести до відсутності допомоги ззовні. Хоча, якщо чесно, особливої підтримки ми й не отримали, але це вже інша тема. Повернімося до ресурсів, пов'язаних із війною. Варто зазначити, що інформація також є важливим ресурсом, і її ворог умів використовувати в той час досить ефективно.

Можливо, здивування виникло через те, що термін "ресурс війни" звучить досить науково. У народі ж те, що захопив ворог і привіз додому, називається "трофей".

Хоча, якщо чесно, на окупованих територіях слово "трофей" застосовують до більш конкретних, невеличких, побутових "скарбів", які окупанти тягнуть з домівок українців.

"Трофей" слугує потужним мотиватором для росіян брати участь у війні. У Росії та ОРДЛО активно поширюються розповіді про те, як у зруйнованих українських домівках знаходять побутову техніку, долари та золото. Для них це не є мародерством. Це сприймається як трофей, тобто легітимний прибуток, здобутий під час війни, адже "наші діди привозили додому трофеї з Німеччини".

На окупованих територіях "ресурс" має інше значення, ніж "трофей", що можливо пов'язано з тим, що війну сприймають лише як акт помсти та колонізації України. У цьому контексті термін "забрати у українців" застосовується до грошей (банків), нерухомого майна, земельних ділянок, шахт, підприємств, а також до таких елементів, як вода, електрика та газ.

Типовий житель ОРДЛО за пластиковим стаканчиком пива завжди проводить емоційні розмови на військово-економічні теми, мріючи про те, як "виб'ємо у хохлів – і заживемо".

Іноді мені спадає на думку, що варто створити свого роду абетку-вказівник щодо війни, де від А до Я були б розкриті всі військові аспекти. Наприклад, про колаборацію, доноси, ресурси та трофеї я б змогла написати кілька об'ємних томів.

У нашому інформаційному просторі практично відсутні детальні роз'яснення про колаборацію під час війни, повсякденне життя в окупованих регіонах та використання ресурсів цих територій окупантами.

Протягом останніх десяти років я займаюся питаннями окупованих територій, і мушу зазначити, що пік інтересу спостерігався у період з 2014 по 2016 рік. У той час суспільство, в основному, цікавилося наявністю українців на Луганщині та Донеччині, які відмовляються визнавати окупацію. Тема злочинів, скоєних агресорами, також викликала деяку увагу, але основними запитаннями залишалися: "Чи є на Донбасі росіяни, які можуть це підтвердити?" та "Чи існують на Донбасі ті, хто обрав Україну, і які є цьому докази?"

Не було цікаво, які території були захоплені загарбниками, які ресурси вони отримали та яким чином планують їх використовувати.

Зараз, коли ми втратили й втрачаємо наші землі, людей, міста, підприємства, з'явилась цікавість до економічного фактору війни. Почали говорити про ресурс. Наш. Ворога. Чи вистачить у нас ресурсу, щоб здійснювати спротив під час тривалої війни? Чи вистачить ресурсу у ворога, щоб вести тривалу війну?

Ну, й на фоні "отдать кемську волость", тобто пропагандистських закликів відмовитися від окупованих росією територій України, якась невеличка частина суспільства почала розмірковувати, що нам пропонують віддати та що отримає росія. Як-то кажуть, "краще зараз, чим ніколи". Якщо суспільство, хай й у невеличкій його кількості, починає таки вивчати війну під час війни, не усе так погано.

З цієї причини я планую більш детально розглянути економічну ситуацію в ОРДЛО та ТОТ. Я хочу зробити огляд ресурсів, які Росія вже використала, а також проаналізувати її амбіції та наміри щодо інших ресурсів, до яких вона вже прагне дістатися.

Це досить велика кількість букв, яка не викликає інтересу у загалу, але подобається моїм читачам, котрі мають розвинене мислення та критичний підхід. Проте, все ж вирішив структурувати свої записи на частини, адже інформації справді дуже багато.

Сьогодні коротенький огляд. Почну саме з нього, бо ця рисочка в використанні ресурсу ОРДЛО росією дуже показова. Дуже болюча, дуже небезпечна, дуже економічно для нас "ой, капець", але...

Не буду нагнітати, коротко та по суті:

На окуповану Луганщину (саме Луганщину) окупанти звозять сміття із Ростовської та Воронезької областей російської федерації. Про це повідомив начальник Луганської ОВА Артем Лисогор.

Дійсно, росіяни почали засмічувати ОРДЛО відразу після окупації. Я вперше звернула увагу на те, що сміття з Ростовщини потрапляє в ОРДЛО, ще у 2017 році. Проте на офіційному рівні питання перетворення цього регіону на російське сміттєзвалище досі не отримало належної уваги, і це досить прикро, адже це вже очевидний факт.

На початку 2014 року про звезення з росії сміття на Луганщину написали "офіційні" особи ОРДЛО.

Боже, як же помпезно про це заявили колаборанти. Мене аж вивернуло, вибачте.

"Офіційні" особи "влади" ОРЛО (окуповані районі Луганщини) сяючи, як "лампочка Ильича" заявили, що росія вкладе кошти у розбудову величезних сміттєзвалищ на території Луганської області.

Ух ты! Победа на победе! Именно ради этого сражались "народные ополченцы". Как же Луганщина могла бы обойтись без этого!

Пам'ятаю, я вже згадувала про це 16 січня 2024 року в блозі ІС: "На сьогоднішній день на території Луганської та Донецької областей, які знаходяться під контролем російських окупантів, планується створення нових сміттєзвалищ. Це робиться для того, щоб вивозити сміття з Ростовської області, де спостерігається серйозний сміттєвий колапс, оскільки в самому Ростові немає можливості для будівництва нових звалищ через щільну забудову. Насправді, мова йде не про створення нових об'єктів, а про вибір ділянки, куди буде скидатись сміття. Такі звалища планується розмістити поблизу міст Свердловськ (Довжанськ), Краснодон (Сорокине), Луганськ та Лутугіне".

Обіцянки створити сміттєзвалища, сміттєсховища та станції для переробки відходів на "визволених від укро-хунти" землях росія надавала "мешканцям Донбасу" ще у 2019 році, а також у 2022 році.

Однак, далі обіцянок справа не просунулася, а відходи почали активно вивозити. І не лише на сміттєзвалища, а й у закриті та затоплені шахти.

Що цікаво "нарід Донбасу" вітав ці інновації. Ну, як "вітав", особливо нікого не питали, це ж вам не укро-демократія, а просто надрукували "опрос" у місцевих ЗМІ, де населення "шалено підтримувало" будівництво сміття-переробного заводу, а краще двох, біля їх міст. А щодо сміттєзвалищ російського сміття, так взагалі, "жили й мріяли".

Залежність від окупантів в ОРДЛО шалена, тому "мусор отечества так сладок и приятен".

Сміття, а це приблизно 1.5-2 мільйона тонн відходів щорічно в ОРДЛО, охоче приймають з Росії, адже це вказівка "старшого брата".

Ось вам яскравий приклад використання ресурсу окупованих територій.

Земля настільки забруднюється, що відновлення її екосистем може обійтися у мільярди, або ж виявитися взагалі неможливим.

Давайте до звичайних побутових відходів додамо ще й хімічні та радіоактивні... Ой? Ой!

Я якось питала донбасян, чи розуміють вони, що росія залишить після себе, але ж ви розумієте, що там майже немає людей з критичним мисленням.

Й ось тут ще одне важливо, - бо ж що таке "використання ресурсів окупованих територій" ви вже зрозуміли, бо ж приклад яскравіше немає куди, - чому росія так сильно й відкрито гидить в ОРДЛО, запаскуджуючи там землю?

Ні, зрозуміло, що вони, окупанти, роблять росіянам гарно прибираючи сміття якнайдалі від росіян, бо ж ростовчани давно протестували проти розбудови сміттєзвалища та звалища радіаційних відходив, які й так є у Ростовській області.

Зрозуміло й те, що відношення до "народів Донбасу" у росіян, як до того самого сміття, тобто вони донбасян не поважають й навіть не рахують за рівних, це для росіян люди третього сорту.

Проте є ще один важливий аспект: Росія усвідомлює, що в майбутньому їй доведеться втратити ці території, які знову стануть частиною нашої країни. Вона також прогнозує свою поразку у цій війні, тому вживає активних заходів, щоб перетворити окуповані землі на місця, непридатні для життя, і завдати нам ще більших втрат.

Отже, маємо невеличкий сюрприз для наших читачів з ОРДЛО, які, безумовно, існують.

У цьому місяці в околицях міст Свердловськ (Довжанськ), Краснодон (Сорокине), Луганськ та Лутугіне, особливо навколо Довжанська та Сорокине, спалахнули потужні пожежі, які знищили цілі населені пункти. Протягом однієї ночі вигоріло понад 100 будинків.

"Громада Донбасу" кричала, закликаючи "керівництво" до дій, намагаючись знайти способи підтримати тих, хто залишився без майна. Жодної реакції!

"Народ Донбасу" невдовзі виявив, кого звинувачувати - звичайно, це Україна, адже як інакше. А ще трохи місцевих "ждунів", як вони називають тих, хто, на їхню думку, сподівається на повернення України. Вони оголосили: "Вам усім помста і в'язниця за законами Росії".

Проте "населення Донбасу" так і не усвідомило, що масові пожежі, які знищили цілі села та значні ділянки лісів, дивним чином співпали з планом створення сміттєзвалищ.

Напевно, це як варити жабку у холодному молоці, повільно його нагріваючи, бо донбаська "жабка", яку росія вже майже доварила, так цього й не відчула.

Знищуючи, використовуючи ресурси окупованих територій, росія просто вирішує низку своїх проблем та підгодовує ці райони до повного знелюднення.