Европа утрачивает Азербайджан: как в Страсбурге планируется привлечь к ответственности режим Алиева.
Вибори в Азербайджані з кожним разом все більше відіходять від демократичних норм.
До 2022 року у складі Ради Європи було 47 держав. Ця організація об'єднувала усіх на європейському континенті, за винятком Білорусі, чим у Страсбурзі дуже пишалися, тривалий час заперечуючи будь-яку можливість того, що Росію, яка очевидно порушувала засади та принципи роботи організації, можна виключити з її лав.
Війна в повному обсязі стала переломним моментом, після якого більшість європейських столиць дійшли висновку: є межі, за якими компроміс стає неможливим.
Наразі Рада Європи, здається, готується до нового етапу – виключення Азербайджану зі свого складу.
На даний момент залишається невизначеним, з якою швидкістю це станеться і за якими умовами. Проте, обговорення, що проходили в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) цього тижня, продемонстрували, що більшість європейських учасників виступають проти Баку. Крім того, азербайджанська влада активно підвищує ставки у цій ситуації.
МЗС цієї країни свідомо робить неможливою її участь у Раді Європи - принаймні, про це свідчать кроки азербайджанської дипломатії за останні місяці.
Наступним ключовим етапом може стати сесія ПАРЄ в січні, яка, ймовірно, ініціює юридичні процедури, що призведуть до зменшення кількості держав-членів Ради Європи на ще одну країну.
Бо у разі, якщо лишити Азербайджан "не покараним", наслідки можуть бути ще масштабнішими, вважають у ПАРЄ. Адже держава Ільхама Алієва вже давно не відповідає критеріям членства у РЄ, а зараз стрімко позбавляється навіть не ознак демократії, а її останніх слідів.
1 жовтня у Страсбурзі відбулася зустріч депутатів з усіх куточків Європи, на якій обговорювалися питання, пов'язані з Азербайджаном. Варто зазначити, що представники Азербайджану не були присутніми на сесії, оскільки цього року вирішили бойкотувати її як знак протесту.
Дебати в Палаці Європи стали новим етапом у тривалому конфлікті між Радою Європи та однією з країн Південного Кавказу. Суперечка між Страсбургом і Баку досягла критичної точки десять місяців тому, коли азербайджанські власті рішуче відмовилися запросити місію ПАРЄ для спостереження за президентськими виборами, що відбулися в лютому. Як член Ради Європи, що перебуває під моніторингом, Азербайджан був зобов'язаний це зробити. На січневій сесії Асамблея вирішила вжити заходів і попередила про можливі політичні санкції щодо Азербайджану. У відповідь, азербайджанська сторона вжила всіх можливих заходів для подальшого загострення конфлікту, ускладнюючи можливість досягнення компромісу. Цю ситуацію детально висвітлила "ЄвроПравда" у статті "Як ПАРЄ почала 'війну' з Алієвим за російським сценарієм".
Як наслідок, ПАРЄ після емоційних дебатів застосувала максимальне покарання - відмовилася підтверджувати повноваження азербайджанських депутатів на 2024 рік.
Подальший розвиток подій тоді лишав певну інтригу - хоча відчувалося, що конфлікт просто так не стихне, і обидві сторони налаштовані на протистояння.
Під час осінньої сесії конфлікт спалахнув знову.
Дебати, що були організовані керівництвом ПАРЄ, продемонстрували, що в асамблеї існує практично одностайність щодо можливого посилення санкцій проти Азербайджану. Чотири з п'яти груп ПАРЄ публічно висловили свою думку, що уряд Баку переступив червоні межі; лише одна група, до складу якої зазвичай входять депутати з Азербайджану, дотрималася позиції на користь діалогу.
Більше того, деякі депутати висловили ясні застереження, що конфлікт може призвести до виключення Азербайджану з організації, "якщо ситуація не зміниться терміново". При цьому ті, хто підтримував цю думку, одразу зазначили, що, на їхню думку, зміни не відбудуться.
Чому ця тема стала актуальною саме в цей момент? Насправді, уряд Азербайджану вживає всіх заходів, щоб спровокувати ПАРЄ на обговорення можливих санкцій проти країни.
Переламними стали події наприкінці серпня: тоді азербайджанське МЗС несподівано виступило із заявою про те, що запровадило покарання для усіх європейських депутатів, які на січневій сесії асамблеї (тобто за сім місяців до того!) проголосували за санкції проти цієї країни.
Цей чорний список був введений ще в січні, і одного з депутатів навіть не пустили через кордон.
Швейцарський депутат Ніклаус-Самуель Гуттер, акредитований для спостереження за виборами від Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), став героєм цієї ситуації. "Коли я, будучи членом делегації ОБСЄ, намагався відвідати Азербайджан для спостереження за виборами, мене грубо зупинили на кордоні, забрали дипломатичний паспорт і показали список осіб, яким заборонено в'їзд", - поділився Гуттер цією історією під час дебатів у ПАРЄ. Він також підкреслив, що після втручання швейцарської влади, яка почала розслідувати причини недопуску свого представника, в Баку заперечили існування такого списку і вигадавши інші причини для недопуску.
Чому в серпні в Баку відбулася ескалація ситуації, і чому було визнано, що депутатів не пускають через політичні причини?
Відповіді на це питання немає. Але це дійсно стало переламною позицією для багатьох депутатів.
Як і публічно оголошена азербайджанською владою вимога: мовляв, вони скасують чорний список тільки після того, як ПАРЄ зніме санкції з азербайджанської делегації. Це - політичний шантаж, який для європейців є категорично неприйнятним.
"Якщо ти заносиш до чорного списку тих, хто голосував згідно зі своїми переконаннями, це неодмінно призведе до відповіді з їхнього боку", - висловив свою думку французький депутат Клод Керн, який представляв ліберальну фракцію.
Це не єдиний захід, який Азербайджан вживає для погіршення стосунків із європейською організацією. Ліза Крістоферсен, доповідач ПАРЄ щодо Азербайджану, підкреслила, що під час дострокових парламентських виборів, які пройшли у вересні, Баку знову не запросив делегатів асамблеї.
А ще Азербайджан відмовився співпрацювати з іншим органом Ради Європи - Європейським комітетом із запобігання катуванням (ЄКЗК), і це - взагалі безпрецедентна історія. Уперше за час існування ЄКЗК був змушений опублікувати свою (і, звісно ж, критичну) доповідь про дотримання прав людини в азербайджанських тюрмах без згоди досліджуваної держави, тобто Азербайджану.
Скажемо прямо: якби ця доповідь була опублікована традиційним чином, навряд чи вона б привернула увагу (адже звіти ЄКЗК про всі країни зазвичай містять критичні зауваження). Проте в Баку, здається, вирішили демонстративно вступити в конфлікт з усіма структурами Ради Європи.
Ці демонстративно конфліктні кроки азербайджанської влади загострили сприйняття ситуації в країні загалом. А вона останнім часом теж почала різко погіршуватися.
Хоча юридично проблемою є саме відмова запрошувати членів ПАРЄ на вибори, в реальності ще важливіше те, що вибори в Азербайджані, що і без того не були демократичними, стали ще більшим фарсом.
"Парламентські вибори відбулися на фоні триваючих репресій, а також посилення обмежень на свободу слова і зборів... За кілька місяців до виборів влада затримала десятки журналістів, які мали досвід висвітлення виборчого процесу", - зазначила доповідачка ПАРЄ Ліза Крістоферсен. Вона також згадала про численні епізоди насильства в день голосування, агресію щодо кандидатів, "каруселі" з підрахунком голосів, зафіксовані випадки фальсифікації бюлетенів та серйозні проблеми під час підрахунку голосів.
"Так звані президентські та парламентські вибори відбувалися так, що змусили би почервоніти навіть керівництво Північної Кореї", - доповнив її ірландець Пол Гаван, що виступав від імені групи лівих партій.
"Номінально "вибори" в Азербайджані стали засобом для утримання влади..." — зазначила шведка Азадех Роджан, яка виступала в ролі речниці лівоцентристів і зелених, підтримуючи думку свого колеги. "Свобода преси фактично зникла".
Німецький політик Франк Шваббе зробив ще один крок, оголосивши про відмову визнавати легітимність діючого уряду Азербайджану.
"Після цих фальсифікованих виборів уряд Азербайджану втратив будь-яку легітимність", - заявив він.
Цікаво, що жоден з учасників не оспорив і не поставив під сумнів висунуті проти Азербайджану звинувачення. Навіть представники, які традиційно підтримують азербайджанську владу, зокрема турки та серби, визнали існування проблем. Вони підкреслили, що, мовляв, варто ігнорувати ці питання і все ж повернути Азербайджан до ПАРЄ для налагодження діалогу.
Проти застосування санкцій до Азербайджану висловилася також група консерваторів, чиї аргументи заслуговують на окрему увагу. Британець Крістофер Чоп висловив свою думку, вважаючи покарання Азербайджану "дискримінаційним", оскільки порушення цінностей Ради Європи має місце не лише з боку азербайджанського, а й турецького урядів. "Отже, я вважаю, що ми повинні ставитися до азербайджанців так само, адже Туреччина залишається нашим партнером", - зазначив депутат.
Проте ці ідеї залишилися в явній меншості.
Формат 1 жовтня не передбачав прийняття жодних рішень, проте рішучість парламентаріїв щодо впровадження суворих заходів була очевидною.
Перш за все, справа не в тому, що Азербайджан більше не відповідає базовим стандартам демократії (це насправді відбулося вже давно), а в його демонстративних кроках, які суперечать вимогам Ради Європи та її нормам.
"Ми маємо свої цінності, але в нас також існують певні правила. Навіть якщо ви не розділяєте ці цінності, обов'язково потрібно дотримуватися встановлених норм. На відміну від Туреччини, яка шанує правила організації та системи контролю, Азербайджан цього не робить і активно перешкоджає цим механізмам", - зазначив Франк Шваббе під час розмови з британським колегою.
Він зауважив, що у разі відсутності адекватних санкцій щодо Азербайджану Рада Європи може опинитися перед ризиком виникнення ланцюгової реакції.
"Якщо ми почнемо дозволяти якійсь державі ігнорувати встановлені норми, це призведе до краху організації, адже інші країни наслідуватимуть її приклад. На жаль, у цьому я повністю переконаний," - висловив свою думку Шваббе.
Наступний раунд цієї суперечки має відбутися наприкінці січня 2025 року: тоді Азербайджан отримає право повернутися до роботи в ПАРЄ, подати новий склад делегації. І від того, як саме він реагуватиме на звинувачення у свій бік, від його налаштованості на діалог або на конфлікт, залежить подальший розвиток цієї історії.
Однак малоймовірно, що хтось дійсно вважає, що після свідомого загострення ситуації цього року в Баку можна очікувати повернення до звичайного співробітництва, скасування чорного списку європейських політиків або відновлення моніторингових місій. "На сьогоднішній день не видно жодних ознак, що це взагалі може статися", - зазначила представниця соціалістів Азадех Роджан під час дебатів.
"Ми повинні бути готові до конструктивного спілкування з урядом та сподіватися, що це не призведе до остаточного розриву відносин із владою Азербайджану. Проте, якщо ситуація не зміниться на краще, нам потрібно бути готовими захищати свої цінності", - зазначила Ліза Крістоферсен, доповідачка ПАРЄ по Азербайджану. Тим часом Пол Гаван прямо закликав до ініціювання спеціальної процедури, яка передбачає призупинення членства або навіть виключення країни-порушника з організації, якщо вона відмовляється вносити зміни.
Чи зможе Рада Європи просунутися в цьому напрямку? І коли це може статися?
Ці питання залишаються невирішеними. Основною причиною є те, що механізми покарання країн-правопорушників у ПАРЄ та Раді Європи стали значно складнішими після 2019 року, коли організація намагалася "налагодити зв’язки" з Росією. В результаті, тепер сама ж ПАРЄ опинилася в ситуації, коли ускладнила свої власні можливості для реагування.
Проте, враховуючи конфліктність дій Азербайджану в останні місяці, неможливо відкинути можливість, що країна може самостійно «перерізати цей гордіїв вузол» і вийти з Ради Європи у відповідь на невпинну критику та обмеження, які будуть щодо неї застосовуватися.
В підсумку, влада Ільхама Алієва, здається, не має чіткої перспективи в рамках цієї європейської структури. Залишається лише питання: коли і яким чином це стане реальністю.
Автор: Сергій Сидоренко.