У Костянтинівці залишилось 25 тисяч осіб — процес евакуації продовжується.

Вікторія разом з маленькою Анастасією вирушає на евакуацію з Костянтинівки. Жінка зазначає, що існування в місті з дитиною стало надзвичайно важким: безперервні обстріли та тривала комендантська година створюють нестерпні умови. Усе це змусило їхню родину зібрати необхідні речі та покинути рідний дім.

Жінка з дочкою скористалася допомогою місцевої влади. Куди поїдуть, доки не знають. Біля евакуаційного автобуса, який вивезе їх із Костянтинівки, збираються інші місцеві жителі. Представники ДСНС перевіряють списки. Жінки з дітьми, чоловіки, люди похилого віку -- кожен взяв із собою найнеобхідніше -- кілька сумок, іграшки для дітей та свійських тварин.

Із цим невеликим багажем люди тепер почнуть інше життя на новому місці. Але більшість із них сподівається, що це тимчасово і після того, як закінчиться війна, вони повернуться. Евакуаційний автобус заповнений приблизно наполовину. Можливо, це пов'язано з тим, що дітей із батьками вивозять із Костянтинівки щодня. З кінця серпня тут проводиться примусова евакуація.

"В даний момент триває евакуація до Закарпаття, і потяг прямує в Мукачеве. Ми організовуємо вивезення людей з цього регіону в безпечні місця, де здійснюємо пересадку та надалі транспортуємо їх до потягів, що ведуть до тимчасових місць проживання," - повідомив Сергій Горбунов, голова Костянтинівської міської військової адміністрації.

До початку повномасштабного вторгнення в Костянтинівській громаді проживало близько 70 тисяч осіб. На сьогоднішній день в громаді залишилося приблизно 27 тисяч людей, а в самому місті — близько 25 тисяч.

На фоні сирен повітряної тривоги Олена вирішує евакуюватися разом із двома маленькими дітьми. Незабаром у їхній родині з'явиться третя дитина, і ризикувати їхньою безпекою батьки не бажають. Тому вони вирушають з Костянтинівки самостійно, без підтримки волонтерів або місцевих органів. Їхній маршрут веде до центральної частини України.

Відправитися з Костянтинівки потягом тепер стало неможливо. Залізничний вокзал зазнав руйнувань. Раніше він приймав більше десяти поїздів, що курсували на великі відстані, але в ніч з 24 на 25 лютого 2024 року російські війська завдали удару по вокзалу з повітря. Тепер від нього залишилися лише уламки.

Від Костянтинівки до Часового Яру, який російська армія намагається захопити вже багато місяців, -- не більше 15 кілометрів. До Торецька, де ситуація різко загострилася в середині літа -- не більше 20. Тому обстріли в Костянтинівці -- постійні. Росія застосовує артилерію, випускає містом авіаційні ракети і запускає авіабомби. Щодня тут гинуть люди та фіксуються руйнування критичної та житлової інфраструктури.

"Більше зруйновано приватні будинки, десь, мабуть, на 30-40%. Також є руйнування та багатоповерхівок", -- розповів Горбунов.

Наразі інтенсивність обстрілів залишається на високому рівні, і, за словами керівника адміністрації, відновлення багатоповерхових будівель є неможливим. У зв'язку з цим, людям, які вирішили залишитися в місті на зимовий період, надаються будівельні матеріали для підтримки.

На відміну від інших населених пунктів, що знаходяться на лінії фронту, у Костянтинівці поки що є електрика, вода та працюють усі комунальні підприємства. Це і підкуповує місцевих. Дехто, наприклад, готовий жити навіть у таких напівзруйнованих будинках. Багато хто сподівається перечекати війну і вірить, що Сили оборони України не дозволять російській армії підійти ближче до Костянтинівки. Хоча навіть якщо фронт на цьому напрямі буде статичним, це не означає, що окупаційні війська перестануть засипати місто артилерією та скидати на Костянтинівку авіабомби.