Тарас Прохасько: Сьогодні ми живемо в особливу епоху.
Це сталося в барі. Туди завітали двоє велетнів, які розташувалися біля стійки, насолоджуючись джазовою музикою та смакуючи сухе механджійське з пляшок. Вони вдихали кокаїн через трубочки, виготовлені зі стодоларових купюр. Прийшли для проведення переговорів. Займалися тим, що було необхідно, щоб цілком виразити певну думку, пише Тарас Прохасько на порталі Збруч.
Сотня доларів у той час відповідала приблизно семи середнім місячним окладам для тих, хто ще отримував зарплату. У них таких купюр було чимало. Вони спілкувалися між собою російською, а зі мною, мирним барменом, - українською.
Я користався благими умовами нашої провінції - тут неважко було бути декларативним і вимогливим українцем. Вони пристали на цю для них гру, казали, що поважають Галичину і всі ці галицькі приколи. Але вони були на відпочинку перед завтрашнім говорильним театром із дуже серйозними провінціалами. Тому сердечно браталися наративом із такою босотою, як я.
Читайте Тарас Прохасько: Жінка біля війни
Вони підготували десятки фраз для завтрашніх переговорів. У цьому вони справжні майстри, зізнавалися. А ми всього лише вантажники, додавали вони. А якщо це не так? — запитував я. Тоді на допомогу прийдуть танкісти. Проте, було приємно спостерігати, як, напившись вина і підкоривши кокаїн, вони притискали свої чола до мого, вигукуючи важливі речення, які мали запобігти появі танкістів.
Все полягає в дискурсі, який вимагає не лише наративу, але й такого, що відповідає конкретній ситуації та оптимально підібраний за часом.
Хто б ми стали, у які глибини безвиході занурилися б, якби відмовилися вірити у те, що спершу було Слово? Наступний рівень активної віри пов'язаний із словами, вимовленими вчасно та безкомпромісно. Безжальні слова витягують з терпіння — в контексті страждання — і спонукають до витримки — в сенсі сприйняття того, що має відбутися. Таким чином, еволюція та революції в суспільному устрої є результатом з'ясованих і прояснених етапів дискурсу.
Ознайомтесь із творчістю Тараса Прохаська: і невеличка пташка в долоні, і ніжно виведений журавель.
Наприклад. Плівки Мельниченка. Їхнім найбільшим ваговитим значенням не були ні таємні факти, ні багатокутні інтриги, ні трагедія, довкола якої все закрутилося. Важливим було почути, як насправді розмовляють ті, чиї публічні промови були наповнені зовсім іншим дискурсом. Ці записи можна вважати поворотним моментом саме із мовно-розмовної точки слухання. Після цього вже ніхто - Ющенко, Янукович, Порошенко, Зеленський - нічим не мали змоги здивувати.
У сучасних умовах ситуація могла б стати значно більш стабільною, якби основний дискурс став більш зрозумілим, простим і відкритим. Важливо, щоб він включав у себе найскладніші та найгостріші питання і проблеми.
Що ж таке це неможливе? Це можна здійснити, якщо зануритися в практику аскези.
І що Україна не така, якою здається. І що усі втрати не марні, але їх уже надто багато. Що ми не можемо собі зарадити самі, тож сподіваємося на поміч. Що нікому не потрібний розвал росії, бо там нема кому керувати землями після розвалу. Що треба терпіти і терпіти, бо час не те, що за нас, але багато міняє. Навіть ставлення до територій, які колись були створені для того, щоби чи нині, чи завтра, чи майже завжди бути площиною неспокою. Що у часовому короткосяжному (20-100 років) можливі різні конфігурації. І про те, що попередній договір не працює. От-от вирисовується майбутній, який не конче буде приємним.
Що попросту треба дочекатися чуда... І про це треба казати безжально.
