Рейдерство, жертви, нелегальний вивіз чоловіків і кругова підтримка: безвідповідальні рішення в адвокатських органах.
Автори:
Ярослав Кузишин є менеджером з адвокації у Фундації DEJURE.
Катерина Шевчук, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE
Українська адвокатура залишається нереформованою, востаннє до змін у сфері поверталися ще задовго до Революції Гідності. У цьому "недослідженому океані" водиться різне: корупційні схеми, переслідування, фінансова непрозорість, неофіційна цензура й ігнорування явних порушень. Однією з таких цікавих історій є справа про досить непримітний пором, який курсує між материком й островом Кислицький на кордоні з Румунією.
Майже 7 років в Ізмаїльському міськрайонному судді Одеської області розглядається справа про рейдерське озброєне захоплення порома ВИЛ-0224-К (далі -- "пором Кислицький"). Справа тягнеться роками, а рішення суду досі немає.
Довгий час фермери Любов Стойкова і її син користувалися поромом Кислицький для транспортування врожаїв з острова Кислицький, розташованого на Дунаї поблизу румунського кордону, до села Кислиця в Ізмаїльському районі Одеської області. Проте, 29 жовтня 2017 року, пором був захоплений групою озброєних осіб, і з того часу він залишається у їхньому контролі.
За інформацією журналістів, з 2017 року це судно стало інструментом рейдерів для транспортування марихуани, вирощеної на окремих ділянках острова. З початком повномасштабного вторгнення пором також почали використовувати для нелегальної евакуації чоловіків, які намагаються втекти до Румунії. Важливо зазначити, що румунські прикордонники регулярно повертають в Україну затриманих ухилянтів, яких українські прикордонники часто не помічають.
Одеський адвокат Дмитро Ягунов представляє в суді інтереси власників порома – Любові Стойкової та її сина Сергія Слободенюка. За словами адвоката, пором Кислицький був переписаний на Петра Чебана, відповідача у справі, який помер у 2022 році, завдяки фальшивим документам. Чебан нібито придбав пором ще у 2003 році, але протягом 14 років не експлуатував його і не надавав ніякої інформації про нього. Раптово він зареєстрував пором перед рейдерським захопленням, яке сталося незадовго до передачі прав на нього пані Стойковій. Проте, договір купівлі-продажу, датований 2003 роком, був підписаний особою, яка більше року не працювала в СВК "Кислицький", а сам кооператив вже з 2002 року перебував у процесі ліквідації.
Щобільше, для реєстрації "свого" судна пан Чебан використав ще й фейковий акт технічного нагляду судна за 2015 рік, який "підписав" чиновник, який помер за 8 років до того! Отож, схоже, що за допомогою підроблених документів пан Чебан та його спільники видали захоплений пором Кислицький за "уявний" пором, яким Чебани ніби-то володіли з 2003 року. Підробку документів було встановлено численними судовими рішеннями та дізнанням у кримінальному провадженні.
Окрім того, про наявність корупційних дій під час реєстрації судна свідчить те, що службовці Укртрансбезпеки визнали достатнім подання ксерокопій, хоча закон вимагає нотаріального засвідчення документів, а реєстрація була проведена з блискавичною швидкістю (лише за 2 години).
Не потрібно мати юридичну освіту, щоб усвідомлювати, що документи, підписані покійником або особою без відповідних повноважень, є недійсними. Цю очевидну істину мали б усвідомлювати й адвокати відповідачів – Дмитро Златі, Андрій Арнаут та Роман Кобак. Проте протягом багатьох років вони продовжують використовувати ці документи в судових розглядах, стверджуючи, що їхня підробка начебто не була доведена. Можливо, адвокати вважають, що смерть інженера-інспектора Регістру судноплавства Фарварщука в 2007 році не стала на заваді його зустрічі з Петром Чебаном у 2015 році, проведенню технічного огляду судна та видачі акту.
З 2018 року Любов Стойкова зверталася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області з чотирма скаргами на адвокатів Злату, Арнаута та Кобака, звинувачуючи їх у використанні підроблених документів у судових процесах. Проте, щоразу Одеська КДКА відмовляла у відкритті дисциплінарних справ, посилаючись на необхідність отримання додаткових судових рішень та неможливість самостійно оцінити достовірність документів. Це свідчить про те, що Одеська КДКА обрала шлях формальних відписок, ігноруючи очевидні порушення та підтримуючи недоброчесні практики цих адвокатів.
1 січня 2021 року Дмитро Ягунов, адвокат законних власників порома, отримав несподіваний "подарунок" від Одеської КДКА у вигляді рішення про призупинення його адвокатського свідоцтва на півроку. Цю новину він дізнався через Єдиний реєстр адвокатів України, а не від самої КДКА. Відповідно до процедур, комісія повинна була спочатку повідомити Ягунова про наявність скарги на нього, а потім про терміни її розгляду. Однак, КДКА ухвалила рішення без попереднього інформування адвоката.
КДКА виступає як квазісудовий орган, що має характеристики "суду", відповідно до висновків Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Таким чином, цей орган, схожий на суди в умовах тоталітарних режимів, ухвалив своє рішення в таємниці, що порушило право Ягунова на доступ до правосуддя. Більш того, двоє членів Одеської КДКА — Тетяна Пришляк та Парасковія Іванова — не вийшли з процесу, незважаючи на наявність очевидного конфлікту інтересів. Зокрема, Іванова виступала адвокаткою скаржника Степана Ніколенка у кримінальному розслідуванні, де адвокат Ягунов представляв інтереси потерпілого Сергія Слободенюка, який постраждав від нападу Ніколенка та його сина через те, що наблизився до заблокованого порома.
Ніколенки, здається, беруть участь у рейдерському захопленні порома. Степан Ніколенко подав скаргу до Одеської КДКА на Дмитра Ягунова, звинувачуючи його в некомпетентності та недобросовісності як адвоката. Це означає, що член квазісуду розглядає скаргу свого клієнта на адвоката, який виступає проти нього в суді. Інші члени КДКА також не вважають це проблемою. Чи не є це очевидним проявом корупції? Не дивно, що суд скасував рішення КДКА Одеської області, зазначивши, що воно було ухвалене таємно і містило явний конфлікт інтересів.
Здавалося, що справа щодо притягнення адвоката Ягунова до дисциплінарної відповідальності завершена, але Одеська КДКА вирішила вжити несподіваних заходів. Незважаючи на судове рішення, що стосувалося суті питання, Одеська КДКА, у складі якої була Пришляк, котра, до речі, мала явний конфлікт інтересів, знову ініціювала розгляд цієї справи та заявила про порушення з боку Ягунова. КДКА проігнорувала захисні аргументи адвоката, а питання щодо використання підроблених документів трьома іншими адвокатами – Златі, Кобаком та Арнаутом – взагалі не було розглянуто. В результаті, адвокат Ягунов оскаржив рішення Одеської КДКА до суду. Остаточну крапку в цій ситуації поставив Верховний Суд, який визнав рішення КДКА неправомірним, оскільки воно стало повторним розглядом того ж питання без обґрунтованих підстав.
КДКА Одеської області, здається, функціонує в двох різних режимах: перший — це пасивність та небажання розглянути навіть найпростіші питання (наприклад, чи може покійна особа підписати документ?), а другий — активна боротьба з "непрофесійністю" адвоката, незважаючи на супутні рішення суду. Залишається питання, що ж саме спонукає Одеську КДКА перемикатися між цими двома режимами?
Національна асоціація адвокатів України (НААУ), під керівництвом Лідії Ізовітової та Валентина Гвоздія, виглядає так, немов має два різних підходи. Представники цієї організації регулярно подають численні скарги на адвокатів, які висловлюють критику на адресу керівництва НААУ, а також активно виступають проти адвокатів, які є військовослужбовцями.
Відповідаючи на численні скарги щодо неправомірних дій адвокатів Златі і Ко, НААУ обмежується формальними відповідями, такими як "взято до уваги" або "це поза нашою компетенцією". Більше того, нещодавно Рада адвокатів України, під контролем Ізовітової, видала вказівку всім Кваліфікаційно-дисциплінарним комісіям адвокатури слідувати прикладу Одеської КДКА, ігноруючи рішення судів, які скасовують їхні постанови.
Здавалося, що рейдерство, свавільні рішення та безкарність за такі дії залишилися в минулому демократичної держави. Проте це не так. Одеська КДКА втратила свою репутацію як незалежний дисциплінарний орган. А НААУ, демонструючи "ховання голови в пісок", сигналізує про те, що керівництво адвокатури вважає прийнятними формалізм і відсутність логіки, відбілюючи своїх "своїх" і цькуючи "чужих". Більше того, ігнорування Одеською КДКА рішень суду стає прикладом для інших КДКА.
