Останній дюйм: Вся необхідна інформація про вибори в США, шанси Трампа та Гарріс.
До офіційної дати президентських виборів у США залишилося рівно два тижні. Втім, голосування вже фактично стартувало: з другої половини вересня (дата визначається в кожному штаті окремо) почали голосувати ті громадяни США, хто не може або не хоче прийти на виборчі дільниці 5 листопада.
Вперше за багато років напередодні виборів немає очевидного фаворита. Кандидати йдуть "ніздря в ніздрю": практично в усіх опитуваннях суспільної думки різниця між їхніми рейтингами -- в межах статистичної похибки. Це стосується і загальнонаціональних показників, і показників у так званих мінливих штатах (до них відносять Пенсильванію, Вісконсин, Мічиган, Північну Кароліну, Джорджію, Аризону та Неваду). Виборці з цих штатів, імовірно, й визначать переможця виборів, з огляду на специфіку американської виборчої системи. А отже, шальки виборчих терезів можуть схилити в той чи той бік голоси кількох десятків тисяч громадян США. Саме на "мінливих" штатах (насамперед на перших трьох із наведеного переліку) претенденти на президентську посаду сконцентрували зусилля в останні тижні кампанії, проводячи там численні передвиборчі зустрічі та розміщуючи агресивну політичну рекламу.
Про напруженість передвиборчої кампанії свідчить і те, що вивчали навіть наслідки ураганів Гелен і Мілтон, які призвели до численних жертв і завдали серйозних матеріальних збитків у штатах Північна Кароліна, Джорджія та Флорида. Хоча було відзначено можливість їх негативного впливу на голосування, вважається, що ця природна катастрофа суттєво не вплине на результати виборів.
В умовах інтенсивної конкурентної боротьби за президентське крісло, кандидати прагнуть розширити свою електоральну підтримку. Для Камали Гарріс ключовими групами є молодь, етно-расові меншини та особи з вищою освітою, тоді як Дональд Трамп намагається залучити американців без вищої освіти. Він акцентує увагу на іспаномовних громадянах США та жінках, прагнучи скоротити відставання від Гарріс серед цих виборців. Гарріс, у свою чергу, намагається залучити поміркованих республіканців, які мають критичне ставлення до Трампа, а також чорних чоловіків, підтримка яких для її кампанії є значно нижчою в порівнянні з підтримкою чорношкірих жінок. Ці вибори відзначаються помітним розривом у вподобаннях між жінками та чоловіками: серед жінок лідирує Гарріс, тоді як серед чоловіків переважно підтримують Трампа.
Обидва кандидати намагаються також вирішити проблему мобілізації виборців, які позитивно ставляться до них, але зазвичай не беруть участі у голосуванні (особливу активність на цьому напрямку виявляє Трамп). Із урахуванням того, що переважна більшість американців уже зробила вибір на користь одного з претендентів (не визначилися 5% виборців, про можливість зміни своєї позиції заявляють близько 10%), рівень участі в голосуванні прихильного електорату може стати одним із вирішальних чинників виборчого процесу.
Можна відзначити завершення "медового місяця" для Камали Гарріс після її висунення на кандидатуру, емоційного з'їзду демократів та успішних дебатів з її опонентом. За останній місяць спостерігається зниження її підтримки серед темношкірих американців, молоді, літніх людей та білих громадян із вищою освітою. Водночас Дональд Трамп демонструє покращення своїх показників: за деякими даними, він виходить на перше місце в ключових штатах. Основним фактором цього є зростання підтримки серед білих виборців. Американські аналітики пояснюють цю тенденцію збереженням негативного сприйняття приблизно 60% населення щодо поточної економічної ситуації в США та їхньої купівельної спроможності, незважаючи на позитивні макроекономічні дані. Крім того, більшість американців висловлюють більшу довіру до Трампа в питаннях економіки та боротьби з інфляцією (46% проти 38% на користь Гарріс). Це ж стосується і ще одного важливого питання — регулювання імміграції.
Такий стан речей помітно непокоїть істеблішмент Демократичної партії, який побоюється повторення сценарію 2016 року, коли Гілларі Клінтон програла вибори, отримавши більшість голосів виборців у національному масштабі. Навіть деякі "стратеги" демократів зазначають, що їхня кандидатка досі не змогла переконати виборців, які б не хотіли голосувати за її конкурента, та водночас мають сумніви щодо кандидатури самої Гарріс. Зокрема це стосується білих жінок, які належать до робочого класу: вони становлять більшість виборців у ключових мінливих штатах і здатні істотно вплинути на підсумки голосування 5 листопада. Перед Гарріс усе ще стоїть завдання чітко сформулювати, чим її політика відрізнятиметься від лінії її теперішнього боса, який залишається одним із найменш популярних президентів у сучасній історії США. Без цього вона навряд чи зможе претендувати на те, щоби сприйматися як політик, здатний задовольнити суспільний запит на вагомі зміни в країні.
Гарріс має ще певний, але вкрай невеликий проміжок часу, щоб виконати роботу над помилками та вдихнути нову енергію у свою передвиборчу кампанію. Водночас треба визнати, що Трамп має цілком реальні шанси знову в'їхати в Білий дім попри, м'яко кажучи, хаотичну першу президентську каденцію та відмову визнати результати виборів 2020 року, висунуті проти нього кримінальні обвинувачення та вже отримані ним вироки, радикальну риторику та обіцянку помститися "зрадникам" і політичним опонентам. Його кандидатуру підтримує приблизно половина американського загалу, якій імпонує його негативна харизма та обіцянки навести лад в Америці й світі.
Останнє безпосередньо стосується нас. Українська проблематика посідає помітне місце в американських передвиборчих дискусіях, насамперед через те, що Трамп використовує її як очевидний, на його думку, приклад слабкості й недолугості адміністрації Байдена -- Гарріс, яка, за його твердженням, виявилася нездатною запобігти війні, а зараз розтринькує гроші американських платників податків для продовження вже "програної" Україною війни. Якщо раніше в масиві заяв Трампа на "українському напрямку" іноді траплялися такі, що давали підстави розраховувати на його адекватні дії в разі обрання президентом, то ближче до виборів його позиція еволюціонує в негативний для нас бік.
Опозиція подальшій підтримці України з боку Сполучених Штатів стала більш жорсткою, особливо щодо військової та іншої допомоги, яку надає нинішня адміністрація. У статті, опублікованій у журналі Foreign Affairs, колишній радник президента Трампа з національної безпеки Роберт О'Браєн, якому пророкують можливість зайняти посаду державного секретаря або міністра оборони в новій адміністрації Трампа, нібито прогнозує, що в разі його обрання Трамп продовжить постачання летальної допомоги Україні. Проте фінансування цієї допомоги, очевидно, покладеться на європейські країни. Це питання може стати предметом обговорення, як і можливість використання механізму ленд-лізу. Важливо зазначити, що будь-які дискусії не повинні заважати конкретним діям, які спрямовані на зміцнення стратегічної позиції України та її союзників. Час працює не на нашу користь.
Трамп заявляє, що має стратегію для завершення війни "протягом 24 годин", обіцяючи вирішити всі питання через телефонні переговори ще до своєї інавгурації. Проте сам республіканський кандидат не надає жодних деталей свого "плану". Однак, з висловлювань кандидата у віцепрезиденти Джеймса Венса та інших представників близького оточення Трампа можна зробити висновок, що він має намір досягти припинення конфлікту, в основному тиснучи на українську сторону, зокрема спонукаючи до територіальних поступок на користь Росії.
На фоні тривожної ситуації проукраїнські заяви Камали Гарріс виглядають досить обнадійливо, адже є підстави сподіватися на продовження політики підтримки України, започаткованої Джо Байденом. Проте, незважаючи на повагу до чинного президента США, вважати цю підтримку абсолютно безумовною та ефективною не зовсім коректно, оскільки в минулому стратегічні рішення часто ухвалювались під впливом шантажу з боку Путіна та страху перед "ескалацією". Останні відомості з Берліна після зустрічі "великої четвірки" підтверджують, що Байден залишається прихильником обмежень на використання західної зброї для атак на території Росії, а також не демонструє оптимізму щодо можливого прогресу в питанні членства України в НАТО. Можна припустити, що на початковому етапі своєї можливої каденції Гарріс не відступить від політичного курсу, визначеного її попередником. Безумовно, остаточні деталі цього курсу залежатимуть від результатів виборів 5 листопада.
У зв'язку з цим знову виникає питання: чи здатна Україна вплинути на формування політики Вашингтона щодо російсько-української війни та зменшити негативні тенденції для нашої країни? Потрібно знову визнати, що наші можливості в цій сфері досить обмежені. Проте вони все ще існують. Наші доводи могли б бути більш вагомими, якби наприкінці третього року війни нам вдалося суттєво збільшити обсяги українського військового виробництва. Для цього необхідно нарешті підпорядкувати всі сфери життя країни та суспільства потребам боротьби з агресором: будь-яка стратегія досягнення перемоги повинна включати сильний внутрішній компонент.
Нам також треба шукати нові шляхи та форми для того, щоби знову достукатися до розуму та емоцій американського загалу й довести, що перехід війни у затяжну фазу не змінив її характеру й реалізація бодай частини "плану" Путіна для України матиме серйозні негативні наслідки для США, адже це істотно посилить виклики з боку не тільки Росії, а й усієї сукупності їхніх геополітичних противників.
Оцінка ситуації у Сполучених Штатах напередодні виборів була б неповною без згадки про те, що ніч із 5 на 6 листопада може не завершитися остаточним визначенням переможця перегонів із огляду на ймовірність оскарження результатів голосування командою Трампа. В США обговорюють можливість невизнання Трампом та його прихильниками результатів голосування в разі його поразки...
